Стр. 74 - yurchak-ev-k

Упрощенная HTML-версия

74
симпозіум з питань алелопатії, що відбувся в Індії у 1994 р. під гаслом
«Алелопатія у сільському господарстві і лісогосподарстві», і чотири
міжнародних конгреси, присвячені проблемам алелопатії: в Іспанії (1996),
Канаді (1999), Японії (2002) та Австралії (2005). В Європі зараз створено
дві потужні школи з алелопатії – в університеті м. Кадіз (Іспанія) та
Інституті рослинництва і ґрунтознавства, м. Пулава (Польща). Перший
Міжнародний конгрес, що відбувся в 1996 р. у м. Кадіз, пройшов під гаслом
«Алелопатія – наука майбутнього», де розглядалися різні її аспекти:
алелопатія в природних екосистемах (водних, агрофітоценозів), методологія
алелопатії, механізми дії алелопатично активних речовин, хімія
алелопатичних взаємодій, роль фенольних речовин в алелопатії, роль
мікробних метаболітів в алелопатії тощо. На цьому ж форумі було офіційно
зареєстровано міжнародне алелопатичне товариство (ІАS) й обрано
першого його президента ‒ Дж. Уоллера (США), а віце-президентом –
професора Ф.А. Масіас (Іспанія). IAS затвердило три премії за кращу
роботу з алелопатії імені: Ганса Моліша, Андрія Гродзинського, Елройта
Райса. IAS зареєстровано у 1995 р. у м. Делі (Індія), воно налічує 200 членів
із 19 країн, які працюють в галузі сільського господарства, лісознавства,
ландшафтної екології, природних хімічних речовин, фізіології і біохімії
рослин, мікробіології, землеробства тощо. У 2004 р. відбувся Другий
європейський симпозіум у м. Пулава (Польща), організований Інститутом
рослинництва і ґрунтознавства, який засвідчив розширення спектру
алелопатичних досліджень у світі. Європейські країни – члени ЄС,
об'єднали свої зусилля у вирішенні алелопатичних проблем, що спрощує
виконання поставлених завдань [97−98].
Таким чином, алелопатія як науковий напрям, завдяки широті й
багатогранності її підходів у вивченні різноманітних біологічних явищ,
отримала стрімкий розвиток в Україні та інших країнах світу. На
сучасному етапі вона набула екологічного характеру біосферного масштабу,
і в цьому велика заслуга вчених першого покоління, які стояли біля витоків