Упрощенная HTML-версия
61
агрономічні узагальнення, що стосувалися закономірностей росту та
розвитку рослин, їхньої оцінки за зовнішніми формами, походженням та
якістю [42, с. 50].
Стародавній землероб ще при перших спробах вирощування багатьох
рослин на одній площі зіткнувся з багатьма проблемами при їхньому
сумісному зростанні: неможливість вирощування польових рослин під
вкриттям лісу, швидка втрата родючості при незмінній культурі тощо. Ці
обставини стали однією із причин виникнення різних систем обробітку
ґрунту, що мали своєю метою подолання ґрунтовтоми, неможливість
зростання одних і тих же рослин на одній площі, подолання опору дикої
рослинності, внаслідок чого можна було отримати максимальний урожай при
мінімальних затратах праці [2, с. 8].
Не маючи уявлень про хімічні взаємодії, стародавні землероби
акцентували увагу на взаємному впливові рослин запахами, «краплинами»,
«соками», «тінню». Старогрецькі та римські вчені Феофраст (Теофраст),
Катон, Колумелла, Пліній у своїх працях підтверджують ці міркування.
Більше 2 тис. років тому «батько ботаніки» Феофраст у праці «Дослідження
про рослини» зробив висновки, близькі до сучасних алелопатичних
міркувань щодо деяких рослин, які не впливають згубно на іншу рослину, що
росте поряд, але погіршують смакові якості її плодів, наприклад, вплив
капусти і лавра на виноградну лозу. Помічено, якщо паросток виноградної
лози опиняється по сусідству з капустою, він одвертається в інший бік.
Феофраст також наводив спостереження про погане сусідство з плющем і
люцерною деревовидною, а також наголошував, що найсильніше впливає
лобода: «вона згублює і люцерну». Далі Феофраст описує явище виділення
листками бобових рослин захисних речовин, для яких дощі нешкідливі, окрім
нуту, який «гине, коли з нього змита сіль: він вкривається іржею або ж стає
здобиччю гусені». Стародавній рослинник також наводить біологічний метод
захисту рослин ‒ «редьку можна позбавити бліх, посіявши серед неї гірку
сочевицю» [2, с. 9].