Упрощенная HTML-версия
60
XX ст., і як інші галузі біологічної науки, поєднує у собі класичну
геоботаніку, що розглядає взаємний вплив організмів у фітоценозах з
експериментальною фізіологією рослин. У 2002 р. на захисті дисертації на
здобуття ступеня доктора сільськогосподарських наук на питання, «що таке
алелопатія», Л.Д. Юрчак відповіла: «Явище алелопатії надзвичайно складне
і проявляється на стику дуже багатьох наук. Однозначно сказати, що
алелопатія в природі проявляється в чистому вигляді, не можна, тому що в
природі вона відбувається на всіх рівнях організації живої матерії. Якщо це
екосистема, то тут взаємодіють один на одного різні консорти, тому це дуже
складна і багатогранна проблема. Явище це неоднозначне і ми його в
більшій мірі розглядаємо як явище грунтовтоми. Хоча аспектів в алелопатії
дуже багато, коротко про алелопатію можна сказати іншими словами, що це
хімічна взаємодія рослинних виділень та їхня післядія» [93, с. 10].
Окреслюючи історичні аспекти розвитку науки про хімічну взаємодію
рослин, можна виділити кілька основних груп [8, с. 7]: зародження
первинних знань про хімічну взаємодію рослин; становлення алелопатії на
основі узагальнення теоретичних і перших експериментальних баз
системних даних про взаємодію сільськогосподарських рослин; збір
експериментальних відомостей про фізіолого-біохімічний взаємовплив
рослин, тобто утвердження вчення про алелопатію; вдосконалення
алелопатичних методів дослідження і взаємозв'язок алелопатії з
фітоценологією, ґрунтознавством, мікробіологією тощо. Їх аналіз допоможе
детальніше розкрити основні віхи еволюції алелопатії й умови її розвитку в
Україні в другій половині XX ст., в яких формувався науковий світогляд
Л.Д. Юрчак.
Зародження первинних знань про хімічну взаємодію рослин.
Перші
згадки про взаємодію між рослинами людство помітило ще за часів
кам’яного віку (палеоліту) – близько 50 тис. років тому. Упродовж
наступних періодів мезоліту та багатьох століть неоліту елементи
агрономічних знань хаотично нагромаджувалися й розвивалися окремі