Упрощенная HTML-версия
30
еволюції хімічної взаємодії рослин було надто корисним. Також
використовувалися матеріали згаданого американського дослідника Е. Райса
з монографії «Аллелопатия» (1978) [7].
Цінною для нашого дисертаційного дослідження виявилася монографія
д.б.н. Е.А. Головка
«Микроорганизмы
в
аллелопатии
высших
растений» (1984) [8], в якій автор аналізує етапи розвитку алелопатії.
Корисну інформацію також використано з праць: Г. Грюмера
«Взаимное
влияние
высших
растений.
Аллелопатия» (1957) [9];
М.Г. Холодного «О выделении летучих органических соединений живыми
организмами и об усвоении их микробами почвы» (1944) [10];
С.І. Чорнобривенка «Биологическая роль растительных выделений и
межвидовые взаимоотношения в смешанных посевах» (1956) [11].
Еволюція виникнення та розвитку різних алелопатичних напрямів у
другій половині XX ст. засвідчила неупередженість наукової думки вчених,
які для всебічного, детального аналізу обраних напрямів заглиблювалися в
історію їхнього зародження, тим самим деталізували весь еволюційний
процес. Так, у збірниках: «Фитонциды. Экспериментальные исследования,
вопросы теории и практики» (1975) [12], «Фитонциды. Роль в биогеоценозах,
значение для медицины» (1981) [13] та «Целебные яды растений. Повесть о
фитонцидах» (1980) [14] проф. Б.П. Токін ‒ засновник учення про фітонциди,
зробив історичний екскурс стосовно обраного напряму, зазначивши, що
пріоритет проблем дослідження фітонцидів належить виключно вітчизняній
науці (доба СРСР ‒ авт.). Також цінні відомості знайдено нами у монографії
«Фитонциды в эргономике» (1986) [15], автори якої розглядали питання
застосування композицій летких фітонцидів рослин із метою підвищення
працездатності людини і покращення повітряного середовища в системі
«людина – машина – середовище», що набуло особливої актуальності в
сучасних умовах. В означеній монографії автори зробили історичний огляд
щодо значення ароматів у житті людини.