Упрощенная HTML-версия
31
Фітонцидами називають леткі продукти обміну рослинних речовин,
шкідливі й згубні для живих організмів
[16, С. 404].
Проблемі екології та історичному аналізу внеску таких учених як:
В.І. Вернадський (про біосферу й ноосферу), Б.І. Личков (з історії
походження й розвитку Землі), І.І. Шмальгаузен (про еволюцію й інтеграцію
біотичних систем та їхня саморегуляція) та багатьох інших, які займалися
нею, присвячена монографія «Актуальные вопросы экологии» (1982) [17].
При написанні дисертаційної роботи виявився дуже цінним матеріал про
екосистеми або біогеоценологію, основи якої були закладені ще у 40-х роках
минулого століття видатним ученим – академіком В.М. Сукачовим.
Важливе значення мали праці, що висвітлювали ще один напрямок –
непряму алелопатію. У збірнику «Проблемы аллелопатии» (1978) [18]
дослідники описали еволюцію розвитку означеного напрямку, акцентуючи
увагу на тому, що при непрямій алелопатії відбувається хімічний вплив
однієї рослини на іншу за посередництва третього організму – рослини,
тварини або мікроорганізму [18, с. 7].
Основну увагу в дослідженні нами приділено працям, що висвітлювали
історію зародження й розвитку інтродукції ароматичних рослин (АР), якою
займалося багато вчених [19–20].
Оскільки явище алелопатії надзвичайно складне і проявляється на межі
багатьох напрямів природознавства (геоботаніка, фізіологія рослин,
ґрунтознавство,
мікробіологія,
агроекологія,
агрохімія,
цитологія,
молекулярна біологія тощо), проводилися спільні експериментальні розробки
з означеної проблеми. На їх підґрунті за радянської доби виникли науково-
освітні центри: проф. Г.Ф. Наумов [21] – Харківський сільськогосподарський
інститут імені В.В. Докучаєва; проф. А.Л. Бельгард [22] − Дніпропетровський
державний університет імені Олеся Гончара; д.с.-г.н. С.І. Чорнобривенко [11]
− Дніпропетровський сільськогосподарський інститут; проф. Б.П. Токін [23] і
доцент кафедри геоботаніки Г.О. Часовенна [24] − Ленінградський
державний університет імені А.О. Жданова та інші. Крім того, проводилися