Упрощенная HTML-версия
150
Найбільш токсичні СРР і ВРР, а дещо менше – ЛВ [230‒232]. Математичне
опрацювання одержаних результатів з використанням однофакторного
дисперсійного аналізу показало, що для листків характерна неоднорідність
щодо даних активності за фазами вегетації. Вона характеризувалася дуже
низькою активністю у фазі відростання і різким підвищенням у фазах
бутонізації та цвітіння.
Отже, Л.Д. Юрчак дійшла висновку, що лаванда належить до рослин з
високою алелопатичною активністю, яку необхідно враховувати при
промисловому вирощуванні цієї культури, регулюючи надходження
рослинних екзометаболітів в навколишнє середовище з метою підвищення її
продуктивності
та
подовження
строку
експлуатації
лавандових
плантацій [233].
Окремо Л.Д. Юрчак вивчала
алелопатичну активність ЕО
.
Алелопатичні особливості рослин визначаються активністю ФАР і
толерантністю, тобто здатністю не реагувати на надмірну концентрацію.
Важливість таких досліджень у рослинництві доводили такі відомі вчені як
С.І. Чорнобривенко, А.М. Гродзинський, В.П. Іванов, Е. Райс, З. Лаштувка та
інші, але у цьому аспекті ЕО рослини майже не досліджувалися.
Дослідження виділень АР, проведені Л.Д. Юрчак у динаміці, показали,
що активність ЛВ цих рослин найвища у період цвітіння, коли ЕО
максимально накопичуються й надходять у навколишнє середовище. Тому
окремо вивчали алелопатичні властивості ЕО деяких видів АР у вигляді парів
та еквівалентних розчинів, окремих компонентів ЕО в ізольованому вигляді
та різних поєднаннях, у концентраціях наближених до природних
(0,01–0,2 мг/м
3
) або 0,5–10 мкл/чашку Петрі. За фізико-хімічними
показниками ЕО відповідали ОСТам [234].
У досліді щодо впливу чотирьох видів ЕО (фенхель, шавлія, ялівець,
лаванда) на схожість насіння різних видів рослин, зокрема й АР, дослідниця
переконалася в їхній високій фізіологічній активності. В експерименті
виявили видоспецифічність дії ЕО: схожість озимої пшениці стимулювали