Упрощенная HTML-версия
149
розвитку, органу та віку рослини. ЛВ найактивніші у фазу цвітіння рослин,
що пов’язано з максимальним синтезом ЕО в цей період, і тому найбільша
алелопатична активність у суцвіть.
Таким чином, алелопатична активність шавлії мускатної більшою
мірою проявляється у рослин із степових регіонів України порівняно із
Лісостепом, що пояснюється неоднаковими умовами вирощування, різним
рівнем алелопатично активних речовин, що накопичуються у всіх органах, і
сортовими відмінностями. Незважаючи на аутоінтолерантність шавлії,
Л.Д. Юрчак вважала, що її необхідно поширювати в лісостеповій зоні, з
урахуванням алелопатичних аспектів її вирощування: використання сортів,
що в малих дозах накопичують коліни, дотримання сівозмін тощо [227–229].
Лаванда, як і шавлія мускатна – одна з основних ЕО рослин, яка
вирощується в Україні (Крим) від 30-х років минулого століття. Але попит на
лавандову олію не задовольняється, дефіцит поповнюється за рахунок
імпорту й отримання її з лавандину, значно гіршого за біохімічними
показниками.
На переконання Л.Д. Юрчак, причини незадовільного культивування
лаванди надто різні – низька врожайність (30‒70 ц/га), невеликий вихід ЕО
(0,8–2,0%), нетривалий строк експлуатації промислових плантацій (12–15
років). Недостатньо вивчено її алелопатичні властивості – невідома
толерантність до власних виділень і стійкість до виділень інших культурних
рослин та бур’янів, невивченість взаємодії виділень лаванди з іншими
компонентами екосистеми. Враховуючи відсутність робіт з алелопатії
лаванди, вчена досліджувала сезонну динаміку ЛВ, ВРР і СРР із різних
органів за основними фазами її вегетації в радгоспі «Бахчисарайський».
Детально вивчали мікроміцети ризосфери і міжрядь лаванди справжньої в
умовах промислового вирощування, їхній видовий склад; алелопатичні
особливості лаванди; взаємозв’язок зростання із фізіологічним станом
мікробоценозу. Результати досліджень свідчили про фітотоксичні
властивості всіх виділень лаванди, незалежно від віку і окремих органів.