Стр. 61 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

61
закономірностей розвитку сільськогосподарської науки України наприкінці 20-х –
у 30-і рр. ХХ ст., автор опиралася на їхні концептуальні положення щодо еволюції
науки й техніки, визначення їх ролі і місця в цивілізаційній системі. На думку
Л.М. Бєсова, «Незалежно від усіх поглядів на історію науки і техніки: як на
наукову дисципліну, завдання якої є вивчення історії пізнання світу, що нас
оточує, і тому близько пов’язану з філософією, чи під кутом зору історії
виробничих сил, чи як на невід’ємну частину громадянської історії, історії
культури, чи на розділ тієї чи іншої спеціальної науки, в будь-якому випадку
кожен, хто звертається до неї, прагне краще зрозуміти, усвідомити феномен
власне історії науки і техніки і тієї конкретної галузі знань, яка його цікавить, їх
проблеми і стан. І, головне, уявити майбутнє науки і техніки»
с. 6, 7].
В.І. Онопрієнко розглянув особливості методології історії української
науки. У передмові В.В. Кізіма зазначає, що відповідно до складного історичного
розвитку держави «…вона розвивалася як суперечливе і плинне поєднання
національно-гуманітарних студій і більш універсальних, перш за все
природничих, наукових досліджень…». «Невизначеність та нестійкість
структурних відносин українського наукового простору наклала відбиток на
розвиток наукових процесів»
с. 6].
Теоретико-методологічне обґрунтування функціонування наукових шкіл та
їх сучасне визначення належить Ю.О. Храмову
. Запропонована дослідником
модель пошуку в історії природознавства наукових шкіл дає змогу встановити
чинники їх виникнення, закономірності розвитку та практичний вплив на
еволюційний процес наукової думки.
Генеруючий вплив на методологічний формат автора здійснили наукові
праці В. А. Вергунова
, який першим в історії аграрної науки розробив
теоретико-методологічне підґрунтя вивчення еволюції сільськогосподарської
дослідної справи. Він запропонував новітню інтерпретацію багатьох складних
явищ і подій у контексті історичних етапів суспільно-політичного життя країни.
В.А. Вергунов зазначає: «Ствердження галузевого дослідництва, як складової
природознавства та культури націй всього світу,…. пов’язано з виходом праці