Стр. 60 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

60
1.3.
Методологічна основа дослідження
Проведення об’єктивного аналізу розвитку сільськогосподарської науки в
Україні наприкінці 20-х – у 30-і рр. ХХ ст. можливе за умов урахування
конкретного історичного середовища, характерні ознаки якого властиві й етапам
розвитку суспільства. З огляду на це найважливішим є застосування принципу
історизму, який ґрунтується на послуговуванні низкою його характерних переваг,
як-от: універсальність, доступність, необмеженість хронологічних і просторових
ланок наукового пошуку, різноманітність взаємодоповнюючих історичних
методів та зв’язку їх із загальнонауковими та іншими методами дослідження.
У процесі здійснення історичних досліджень сутнісну роль відіграють
закони історичного розвитку та загальнонаукова методологія. Теоретико-
методологічна база дослідження ґрунтується на ідеях В. І. Вернадського, які
заклали основи наукової методології спеціальних історичних наук
.
Учений зазначав, що найкращою можливістю розкрити зміст, стан та актуальність
проблеми, а також визначити перспективи будь-якої науки є її розгляд в процесі
історичного розвитку. Підґрунтям переконань В. І. Вернадського стало
положення про те, що історико-наукові дослідження певним чином акумулюють з
розвитком науки і техніки, що сприяє формуванню і поглибленню наукового
особистісного світосприйняття.
У цілому, наші дослідницькі погляди й позиції сформувалися під впливом
праць М.Ю. Брайчевського
і Н. Дейвіса
, що відображають класичні
методологічні підходи в історичних дослідженнях. Стосовно методики Н. Дейвіс
зазначав, що цілковитої об’єктивності досягти неможливо, а усі методи мають
«свої сильні і слабкі сторони». Тому важливо розуміти їхні переваги і недоліки у
процесі «розумного наближення». Ми поділяємо узагальнений висновок ученого:
«Наслідок ніколи не буде досконалим, але кожен новий ракурс і кожна нова
методика допомагають висвітлити частини, які разом становлять ціле»
с. 21].
Методологічну основу вивчення історії науки і техніки запропонували
Л.М. Бєсов та В.І. Онопрієнко. У визначенні як особливостей, так і загальних