Упрощенная HTML-версия
311
перехреснозапильних культур (буряк, кукурудза), інцухт-методу та методу
зворотного схрещування
. Крім того, згідно з ухвалою конференції та
доповіддю президента ВУАСГН О.Н. Соколовського «Про роботу Лисенка в
справі регулювання вегетаційного періоду рослин», Колегія НКЗС УСРР визнала
величезні заслуги Т.Д. Лисенка і постановила просити уряд УСРР нагородити
його вищою відзнакою УСРР – орденом Трудового Червоного Прапора
.
Властиві даному періоду дослідження надзвичайна заполітизованість
господарських завдань і, відповідно, їх наукового забезпечення, змушували
селекціонерів працювати у певних межах. Одним із головних завдань постало
отримання найвищої кількості продукції. Відповідно створювали сорти з високою
врожайністю і низькою якістю, що в свою чергу призводило до використання
продукції лише на внутрішньому ринку
. Намагаючись вирішити проблему, у
1932 р. Президія ВУАСГН через Український інститут рослинництва ініціювала
вивчення накопиченого матеріалу щодо наявного стану місцевих сортів України.
Загалом, ситуація виглядала не привабливою, про що свідчить термінове
звернення до НКЗС УСРР завідувача сектору врожайності ВУАСГН
Піснячевського: «Стан вивчення місцевих сортів озимої пшениці на сьогоднішній
день настільки незадовільний, що немає певних підстав рекомендувати ці сорти до
використання в господарчих умовах»
. Крім того, що місцеві сорти були
конгломератом форм із різними властивостями щодо врожайності та
зимостійкості, їх сортовипробування проводили лише протягом одного року через
нестачу насіння. У згаданому Інституті вважали, що матеріал (місцеві сорти)
спочатку має підлягати селекційній обробці та розмноженню і лише тоді його
можна використовувати в господарських умовах. Найбільш придатними для
поширення в господарствах було визначено такі місцеві сорти: Кримка – для
Південного Степу, Полтавка – для Лівобережного Степу, Банатка – для
Правобережного Лісостепу і Високолітовська – для Полісся.
З метою пошуку шляхів наукового забезпечення
підвищення врожайності
зернових культур ВУАСГН у 1932 р. скликала четвертий пленум. Пленуми
Академії виконували регулюючу науково-методичну функцію у системі