Упрощенная HTML-версия
291
нормального фізичного стану ґрунту. Крім того, О.Н. Соколовський обґрунтував
роль вапнування як способу покращення ґрунтів. Він запропонував два способи
вивчення фізичного ефекту вапна на ґрунт, що дозволяло об’єктивніше визначити
дози вапна і гіпсу: 1) визначення змін дисперсності після внесення в ґрунт різних
доз сполук кальцію (гіпс, хлорид кальцію); 2) виявлення змін зв
’
язності; 3)
вивчення змін фільтраційної здатності ґрунту. Ці дослідження проводили
співробітники Українського інституту сільськогосподарського ґрунтознавства,
учні й послідовники О.Н. Соколовського – О.М. Грінченко,
О.М. Можейко,
О.А. Штурм. Крім того, інші аспекти хімічної меліорації вивчали й у
Всесоюзному науково-дослідному інституті цукрової промисловості (ВНДІЦП),
лабораторії хімії ґрунту НКЗС та деяких інших установах
На початку 1930-х рр., відповідно до практичних потреб у вапнуванні
ґрунтів, академік О.Н. Соколовський запропонував розгорнути дослідження
солонців
республіки
.
Колектив
Українського
інституту
сільськогосподарського
ґрунтознавства
(Вернандер Н.Б.,
Грінченко О.М.,
Конаков М.К, Корецька Г.Д., Мамченко І.П.) за участю двох співробітників
Інституту угноєнь провів детальну роботу з виявлення масивів ґрунтів, де
очікувався ефект від застосування вапна. При цьому одразу відшукували джерела,
зокрема поклади вапняків або наявність дефекату. Роботу надзвичайно
ускладнювала
відсутність
певних
відомостей,
зокрема
агрономічної
характеристики ґрунтів України, їх потреби у вапнуванні та ін
.
В
основному
користувалися матеріалами морфологічно-географічного ґрунтознавства і
вносили корективи за допомогою нових знань щодо колоїдної частини ґрунту та
пов’язаних з нею явищ.
Визначали потребу ґрунту у вапні на основі методу, розробленого
академіком О.Н. Соколовським для ґрунтів, ненасичених кальцієм, особливо
солонцюватих. В основі цього методу було встановлення «коефіцієнта
насиченості» і кількості поглинутого кальцію та відповідно розрахунок показника
щільності ґрунту. Також використовували метод з гідролітичною кислотністю
для
ґрунтів, що мають кислу реакцію (попільнякових, деградованих чорноземів,