Упрощенная HTML-версия
163
установ та низький рівень матеріального забезпечення не сприяли виконанню
дослідницьких крайових завдань.
До сказаного варто додати ще й те, що ідея організації великих
універсальних сільськогосподарських дослідних станцій, запозичена з практики
Сполучених Штатів Америки, де такі установи обслуговували певні
адміністративні території (штати), не виправдала себе в обслуговуванні природно-
історичних зон України. У кожному штаті США діяла велика
сільськогосподарська дослідна станція, підпорядкована цьому ж штату, а
центральний уряд (Міністерство хліборобства) підтримував однаковою мірою усі
станції згідно з законом Адамса Хатча Парнеля. Створення в Україні крайових
сільськогосподарських дослідних станцій передбачало обслуговування певних
природно-кліматичних зон (країв), зокрема Лісостепу – Харківська і Київська,
Степу – Дніпропетровська і Одеська, Полісся – Поліська крайова
сільськогосподарська дослідна станція. Проте після майже 20-річної діяльності
цих станцій так і не сформувалося чітке уявлення про те, що ж являють собою ті
чи інші краї. Так, до 1925 р. Поліського краю не виділяли, а його територія
входила до складу Київського краю. Вважалося, що Київська крайова
сільськогосподарська дослідна станція, створення якої припало на 1912–1914 рр.,
повинна обслуговувати потреби Полісся. Між ученими і дослідниками довго
точилися тривалі дискусії щодо того, які саме райони відносити до заново
виділеного Поліського краю, а які залишити у Київському краї. Наприклад,
великий район Чемерської районної сільськогосподарської дослідної станції і
район колишнього Глухівського дослідного поля за територією становили майже
половину Поліського краю, й одні дослідники відносили цей район до Поліського
краю, а інші – до Лісостепу. Зокрема, видатний агрохімік і грунтознавець,
професор К.К. Гедройц вважав, що ґрунти цих районів слід відносити до
Лісостепу як частину льодовикової придніпровської низини, бо вони знаходяться
ближче до ґрунтів Лісостепу, ніж Полісся
. Також не визначено певної різниці
між двома степовими краями – Дніпропетровським і Одеським, принаймні такої,
що вимагала б організації спеціальної стан ції, хоча, звичайно, між окремими