Упрощенная HTML-версия
162
зазначав С. Кулжинський, окремі українські посадовці «…перекрутили основні
ідеї В.В. Вінера і утворили з крайових с.-г. досвідних станцій якогось фетиша»
с. 43], вкладаючи в поняття крайової побудови дослідницької справи не те,
що мав на увазі сам автор – В.В. Вінер.
У другій половині 20-х рр. ХХ ст. різні кола дослідників і агрономів
висловлювали свої думки і пропозиції щодо організації дослідної справи в
сільському господарстві. Автор згадуваного проекту В.В. Вінер у доповіді на
Першому Всеукраїнському з’їзді з питань сільськогосподарської дослідної справи
(1925)
зазначав
про
перекручення
принципу
крайової
побудови
сільськогосподарської дослідної справи і, як наслідок – загальне незадоволення в
середовищі вчених-аграріїв і суперечки між привілейованими співробітниками
крайових сільськогосподарських дослідних станцій з одного боку, та рештою
дослідників – з іншого, вимушених або зовсім припинити роботу, або провадити її
в обмеженому масштабі без матеріальної підтримки НКЗ України
. За таких
умов наприкінці 20-х рр. постала гостра потреба в побудові чіткої організації
сільськогосподарської дослідної справи, у тому числі й створенні науково-
дослідних інститутів.
Зауважимо, що через втрату матеріальної підтримки з боку Наркомзему
погіршилися умови наукової роботи і при агрономічних інститутах, які не
отримати ніяких засобів від Наркомосу або Головнауки, що виявляли ще меншу
зацікавленість науковою діяльністю в галузі сільського господарства ніж
Наркомзем. У багатьох випадках наукові співробітники крайових станцій
підтримували такі тенденції через матеріальну зацікавленість, і тому проведена в
РСФРР реформа 1923 р. відбулася з участю значної більшості представників
країв, якими були майже виключно наукові співробітники крайових станцій. Як
вважав В.В. Вінер, скасування регулярних скликань Всеросійських з'їздів і нарад з
питань сільськогосподарської дослідної справи та ліквідація Ради
сільськогосподарської дослідної справи при НКЗ і крайових нарад за участю
уповноважених НКЗ призвели до нівелювання раціональності крайової побудови
дослідної справи. До того ж відсутність мережі місцевих науково-дослідних