Упрощенная HTML-версия
132
незалежно від того, якими органами воно здійснюється (союзними,
республіканськими, обласними, місцевими); 7) дотація державних і місцевих
засобів має бути передбачена законом залежно від типу дослідної установи та
території, по можливості в абсолютних величинах і на тривалий термін;
8) кількість дослідних установ різних типів затверджується обласними нарадами з
сільськогосподарської дослідної справи за участі представників зацікавлених
місцевих органів та на основі сільськогосподарського районування області; 9) з
причини того, що кількість місцевих дослідних установ (районних і спеціальних)
може перевищувати кількість відділів обласної станції і в такому випадку за
чисельністю персоналу, районні та спеціальні установ не поступатимуться
персоналу обласної станції, а також рівномірний розподіл коштів і наукових
кадрів між обласними та місцевими установами, в чому однаково зацікавлені
обидві сторони, обслуговуючи одна одну на засадах рівноправності, незалежності
й добровільної угоди. Як засвідчила в подальшому практика, запропоновані
В.В. Вінером принципи організації середньої ланки в структурі галузевого
дослідництва допомогли вибудувати чітку структуру, яка зберігалася увесь
радянський період. Тобто забезпечувала успішний науковий супровід
сільськогосподарського виробництва в умовах планової економіки.
Вчений-аграрій професор А.М. Сліпанський звертав увагу на «…цілковитий
розрив між виробництвом та наукою, що провадила свою роботу ізольовано від
виробництва, в лабораторіях, на дрібних ділянках землі, вегетаційних будинках»
с. 11]. Вирішення цієї проблеми було обов’язковим при опрацюванні питань
організації великих спеціалізованих господарств (радгоспів і колгоспів), планової
організації використання засобів виробництва і праці, а також збільшення
посівних площ, підвищення врожайності і продуктивності тваринництва,
застосування механічної та електричної енергії у всіх процесах
сільськогосподарського виробництва тощо.
Учений вказував на необхідність критичного переосмислення попереднього
досвіду діяльності науково-дослідних станцій та його врахування при організації
нової структури дослідницького сегменту. Враховуючи подальший розвиток