Упрощенная HTML-версия
123
д) збільшення обсягів вивезення за кордон нафти, лісу, хутра, хліба та інших видів
сировини; є) посилення державної експлуатації селянства та робітничого класу,
багатьох мільйонів в’язнів ГУЛАГу. За допомогою головних інструментів
примусу та терору – Чека (ОГПУ/НКВС), ГУЛАГ у 1930-х рр. розрослося до такої
міри, що за чисельністю прирівнялося до особового складу армії, а у таборах
опинилося до 10 % населення СРСР. «Вільні селяни перетворилися на рабську
робочу силу, яку використовували при будівництві великих каналів, на шахтах і
фабриках, які, за планом Сталіна, мали модернізувати Радянський Союз»
, –
зазначає американський дослідник Т. Снайдер.
Стосовно українського народу масове знищення населення було геноцидом.
Варто зауважити, що Сталін вів певну національну політику щодо кожної нації –
політика польська, російська, єврейська, була й політика українська. Голодомор в
Україні був елементом «української політики» партії більшовиків, що й
піднесення і спад «українізації», репресії проти української інтелігенції
. Як
зазначав М.Ю. Брайчевський, у 1932–1933 рр. в Україні репресії «проходили під
закликом боротьби проти буржуазного націоналізму» і тривали до 1939 р. з
величезними втратами національного генофонду українців – письменників,
науковців, митців, а також найвищого партійно-державного керівництва
.
Мільйони людей знищували морально, через примушування до співпраці з
органами державної безпеки, публічного засудження ними «ворогів народу»,
неправдиві свідчення про співробітників, знайомих і навіть рідних. Влаштовуючи
викривальні кампанії, на показових судових процесах (Український національний
центр, Спілка визволення України (СВУ), «Трудова селянська партія»,
шахтинська справа та ін.) режим демонстрував «…наочне уявлення про психічну
та фізичну структуру ворогів, він вказував на правила, на яких тримався
більшовицький дискурс влади»
с. 98]. Масштабні репресії проти фахівців
сільськогосподарської галузі (економістів, агрономів, службовців Наркомзему,
працівників науково-дослідних установ, кооператорів)
поєднувалися з ідеєю
проведення колективізації.
Зауважимо, що партійно-радянське керівництво в галузі економіки