Упрощенная HTML-версия
124
вирішувало три проблеми – кошти, сировина і трудові ресурси. Вихід було
знайдено – проведення колективізації сільського господарства, що могло
забезпечити збільшення фінансових надходжень. XV з’їзд ВКП(б) (1927)
передбачав поступовий перехід до кооперації, але практика пришвидшила темпи
й посилила методи тиску. Наслідком поспішної колективізації стало не лише різке
скорочення поголів’я худоби, падіння врожайності зернових культур, а мільйони
людських жертв. Упродовж 1929–1938 рр. 94 % з 26 млн селянських господарств
СРСР були злиті в чверть мільйона колгоспів, які фактично перебували в
державній власності. Тих, хто чинив опір, розстріляли або депортували. Щоб
виправдати усі вбивства, створили вигаданий образ соціального ворога – куркуля.
Загинуло близько 15 млн чоловіків, жінок і дітей. Сільськогосподарське
виробництво впало на 30 %
с. 991]. Як наслідок, до 1936 p. діяла карткова
система забезпечення населення, але при цьому було створено соціальну базу для
модернізації аграрного сектору.
У 1930 р. на знак протесту проти колективізації в Україні відбулося понад
4 тис. масових стихійних і розрізнених виступів у яких взяли участь близько
1,2 млн осіб
.
Ці виступи швидко придушувалися озброєними і
підготовленими військами, але масштаби опору
сприяли призупиненню
колективізації. Намагаючись відмежуватися від страхітливих наслідків
колективізації, Сталін опублікував статтю «Запаморочення від успіхів», у якій
давав партійним активістам зрозуміти, що варто тимчасово послабити темпи
колективізації. Фальшуючи події, він написав про досягнення значних успіхів,
«…корінний поворот села до соціалізму можна вважати вже забезпеченим»
.
Сталін ставив перед партією нове завдання, яке полягало «в рішучій боротьбі
проти небезпечних і шкідливих для справи настроїв». Застерігав від «порушень
принципу добровільності й урахування місцевих особливостей» при створенні
колгоспів,
наголошував
на
основній
ланці
колгоспного
руху
–
сільськогосподарській артілі. При такій формі організації усуспільнювалися
основні засоби виробництва переважно у зерновому господарстві: праця,
землекористування, техніка, робоча і продуктивна худоба, господарські будівлі.