Стр. 122 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

122
причинами
якого були: 1) зрив хлібозаготівлі (через низькі державні заготівельні
ціни); 2) невиконання експортних зобов’язань, що зменшило валютні
надходження; 3) переважаючий індекс зростання попиту на внутрішньому ринку
порівняно з пропозицією; 4) політика активного витіснення приватного капіталу
(підвищення тарифів на перевезення приватних вантажів, призупинення
державного кредитування приватних підприємств, введення податку з
надприбутку, ліквідація приватної промисловості та ін.; 5) одержавлення
розподілу (перехід на карткову систему постачання), ліквідація товарних бірж.
СРСР відмовився від ринку і, повернувшись до командно-адміністративних
методів, взяв курс на концентрацію наявних ресурсів і форсований розвиток
великої індустрії. Нова економічна політика не була стратегічною лінією, а лише
вимушеним кроком під тиском обставин. І згодом, як зазначав відомий
вітчизняний історик, професор П.П. Панченко: «…для селянства, зрештою як і
для усього народу України, настав найжорстокіший в історії час випробування
командного радяновладдя, тоталітарної держави, напоєної ненависництвом і
безправ’ям»
с. 22]. За умов відновлення й розширення державного сектору
постала необхідність переходу від річного до перспективного планування.
Запровадження практики п’ятирічних планів (перший – на 1928–1932 рр.)
затверджено у 1929 p. і дозволяло урядові керувати розвитком економіки, техніки,
науки, освіти та культури в СРСР. Але, незважаючи на величезні матеріальні
втрати й людські жертви, жодна з п’ятирічок виконана не була. Так, у процесі
виконання завдань першої п’ятирічки крім сільського господарства виникли
кризи на транспорті й у паливній галузі, які унеможливили її повне виконання.
Проте було збудовано близько 1500 нових промислових підприємств, зокрема 400
в Україні – Дніпрогес, Харківський тракторний завод та ін.
У 1931 р. радянські закупівлі становили 30 % світового експорту машин та
устаткування, наступному році – майже 50 %
с. 65]. Основними джерелами
фінансування були: а) перекачування коштів з легкої та харчової у важку
промисловість; б) збільшені податки з населення; в) добровільні й примусові
позики (1927–1929); г) випуск паперових грошей, не забезпечених золотом;