Упрощенная HTML-версия
121
РОЗДІЛ 3
ОРГАНІЗАЦІЯ АГРАРНОЇ НАУКИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНИХ ЗМІН (кінець 1920-х – початок 1930-х років)
3.1. Суспільно-політичні та економічні чинники організації наукового
забезпечення ведення сільського господарства
Наявні історичні дослідження не вичерпали потреби подальшої розробки
широкого кола питань, пов’язаних з процесами розвитку різних суспільних
інституцій та підходів щодо їх формування та функціонування. Беззаперечним є
усвідомлення, що для трансформації демократичних процесів необхідні глибоко
осмислені моделі та програми збалансованих реформ, складовою яких є
історичний досвід, що потребує уважного вивчення й неупередженого аналізу.
Реформаційні процеси у 20–30-х рр. ХХ ст. є уособленням трагічної історії
української держави та аграрної сфери зокрема. За словами англійського історика
Н. Дейвіса, «…найбільший за всю історію експеримент спланованої модернізації
відбувся, починаючи з 1929 р., у Радянському Союзі. Він був такий радикальний і
нещадний, що чимало експертів згодом стверджуватимуть: саме він, а не події
1917 р., становить справжню російську революцію»
с. 988].
Третє десятиріччя ХХ ст. позначилося продовженням формування
більшовицької доктрини соціалізму з характерними ознаками: однопартійною
політичною системою, суспільною (державною) власністю на засоби виробництва
та диктатурою партійно-державної номенклатури. Насаджування основ
тоталітарного режиму відбувалося за допомогою репресій, що різнилися своїми
методами та формами і мали всеохоплюючий масштаб. Наприкінці 20-х років
СРСР опинився на порозі гострої кризи з причини повної відсутності економічних
резервів. Напружене розгортання нового будівництва, масштабні плани випуску
продукції на діючих підприємствах зумовили нестачу металу, а згодом інших
матеріалів і сировини. На споживчому ринку наростав товарний голод,