Упрощенная HTML-версия
137
взаємодію із поташем (КОН), галогенами, нітратною кислотою, а також
окиснення.
2.
Вуглецеві ядра білків. Цей підрозділ поділяється на кілька
пунктів:
«Ядра з ряду аліфатичних» (аліфатичні сполуки – ациклічні сполуки,
в яких атоми Карбону зв’язані між собою в нерозгалужені або
розгалужені ланцюги [181, с.21]), де як окремі підпункти винесені
деривати сечовини, насичені моноамінокислоти, оксіамінокислоти,
ненасичені моноаміно- та оксімоноамінокислоти, діамінокислоти,
оксідіамінокислоти, ядра з вмістом сірки, а також вуглеводневі ядра
білків;
«Ядра з ряду ароматичних» (термін стосується характеристики
структури циклічно кон’югованих молекулярних частинок,
стабільність яких є вищою порівняно з тою, яку мають подібні
частинки з гіпотетично локалізованими подвійними зв’язками; хімія
ароматичних сполук є типовою для бензену);
«Ядра гетероциклічні» (гетероцикли – органічна група або молекула,
що містить одне або більше кілець з принаймні одним не вуглецевим
атомом у ньому [181, с.93]), де описані сполуки, які містять ядра з
групи піролу (піроли – похідні п’ятичленного ароматичного
азотовмісного гетероциклу піролу (C
4
H
4
NH) [181, с.372]), імідазолу
(ароматичні п’ятичленні гетеро цикли, що містять в 1- та 3-
положенням атоми N, перший з яких, піридиновий, має вільну
електронну пару і є нуклеофільним центром, а другий – пірольний,
електрнна пара якого залучена в ароматичний секстет [181, с.194]),
індолу, а також піридинові й хінолінові ядра.
«Амоніак» (сполука NH
3
, на атомі N є вільна електронна пара, яка
надає речовині основних властивостей [181, с.28]).