Упрощенная HTML-версия
102
Роботу І. Я. Горбачевського з цієї тематики можна розглядати не лише з
точки зору хімії. Аналізуючи документи щодо заборони абсенту у Швейцарії
та Франції, де цей вид алкоголю був дуже поширений, він дійшов висновку,
що це були найперші кроки у боротьбі із вживанням алкогольних напоїв. Але
для Австрії заборона вживання абсенту не принесла би значної користі,
оскільки найбільш поширеним алкоголем була горілка. Основною сировиною
для отримання алкогольних напоїв, яку вирощували на території Австро-
Угорської імперії, зокрема сучасної Західної України, у ХІХ-ХХ ст. можна
вважати цукровий буряк [155].
Цукровий буряк – це технічна культура, основна сировина для
виробництва горілки. У 1800 р. цар Павло І видав указ про відведення земель
у південних краях Росії для вирощування цукрових буряків. Для заохочення
вирощування цієї культури податок не стягували, що могло бути ще однією
причиною поширеності даної культури і алкогольних виробів з неї [155, 205].
Практика вирощування цукрового буряку українськими селянами у Росії
швидко впровадилася і у сусідній Австро-Угорській імперії.
Горілка – міцний алкогольний напій, який складається із етилового
спирту (40 об’ємних одиниць) і води. Горілка у Австрії була найдешевшим і
дуже поширеним алкогольним напоєм. Найчастіше її вживали найбідніші
верстви населення, особливо селяни. Люди ж із більш високими доходами
вживали більш дорогі види алкоголю. І. Я. Горбачевський вважав, що не
можна вибрати лише певні види алкоголю та засуджувати їх, потрібно
розглядати усі види міцних напоїв, а боротьбу із алкоголізмом потрібно
проводити «одноцільно, систематично і планово» [153, 155, 205]. При цьому,
як вважав вчений, населення також повинно прагнути позбутися цієї хвороби,
бо вирішення проблеми лише державними засобами ні до чого не приведе.
Будучи вихідцем із простого села, І. Я. Горбачевський вважав за
аксіому, що люди потребують не тільки їжі, а й мають необхідність час від
часу вживати алкогольні напої. На той час етиловий спирт використовувався