Упрощенная HTML-версия
СОУ 72.2-37-934:2013
242
Однак той факт, що в організації сільськогосподарського виробництва
М.С. Хрущов віддавав перевагу екстенсивним формам господарювання, а
також втілював волюнтаристські, нереалістичні надпрограми (освоєння
цілинних земель, збільшення посівів кукурудзи, збільшення тваринницької
продукції) призвело до того, що жодна з проблем організації
сільськогосподарського виробництва не була реалізована. Головна причина
цього явища приховувалась у неефективності колгоспно-радгоспної системи,
застосуванні адміністративно-командних методів управління, ігноруванні
економічних важелів прогресу.
Величезної шкоди сільському господарству завдали укрупнення
колгоспів, перетворення багатьох із них на радгоспи, ліквідація
«неперспективних» сіл. На стан сільського господарства негативно вплинули
розпорядження радянського уряду про зменшення удвічі розміру площі
присадибних ділянок (1955 р.) та заборона утримання худоби в містах і
селищах (1959 p.). Урешті-решт сільське господарство знову перетворилося
на найслабшу ланку хронічно хворої радянської економіки.
Після відставки М.С. Хрущова (1964 р) були виправлені деякі помилки:
ліквідовано поділ органів керівництва на сільські й промислові, поновлені
паровий клин в засушливих районах, польове травосіяння. Але стан
сільського господарства залишався складним.
Для подолання кризи було здійснено ряд реформ. Так, у березні 1965 р.
на пленумі ЦК КПРС розглянули питання «Про невідкладні заходи дальшого
розвитку сільського господарства СРСР». Пленум проаналізував причини
важкого стану в аграрній сфері, вказавши, зокрема, на таке:
1)
порушення економічних законів розвитку виробництва, принципів
матеріального заохочення;
2)
недостатньо виділено коштів на виробниче й соціально-культурне
будівництво;
3)
диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію,
часті й необґрунтовані реорганізації.
Березневий пленум дав певний поштовх для прояву ініціативи в
господарській діяльності, лібералізації економічного життя. Конкретний
вираз це знайшло у підвищенні закупівельних цін, визначенні нових
принципів заготівель сільськогосподарської продукції. За здану продукцію
понад план встановлювалася надбавка - 50 % основної закупівельної ціни.
Було здійснено перехід до гарантованої грошової оплати праці колгоспників
за кінцевими результатами господарської діяльності. Все це мало створити
умови для рентабельного ведення господарства на науковій основі. Суттєво
зросли інвестиції в аграрну сферу.
Перші пореформені 5 років виявилися найбільш результативними. За
цей період часу валове виробництво промислової продукції в Україні зросло
на 50 %, а продуктивність праці збільшилася на 28 %. У цілому національний
дохід республіки з 1966 по 1970 рр. виріс на 38 %. Цей час став апогеєм
економічного розвитку України у складі СРСР.