Упрощенная HTML-версия
241
НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ
НАУКИ ТА ЇЇ УПРАВЛІННЯ В УРСР (1962–1969 РР.)
О.О. Черниш,
к.і.н., зав. сектору наукознавства
Інституту історії аграрної науки,
освіти та техніки ННСГБ НААН
У 2013 р. сектор наукознавства здійснював дослідження по
темі
«
Розробити науково-організаційні та концептуальні основи становлення
та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні: теоретико-
методологічні, історико-наукознавчі, біографічні та джерелознавчі
аспекти дослідження»
(№ державної реєстрації
0111U003538
), в межах якої
було поставлено завдання дослідити науково-організаційні засади розвитку
аграрної науки та її управління в УРСР у 1962–1969 рр., а саме з моменту
ліквідації Української академії сільськогосподарських наук у 1962 р. й до
створення Південного відділення Всесоюзної академії сільськогосподарських
наук ім. В. І. Леніна (ВАСГНІЛ) у 1969 р.
Опрацьовано понад 200 справ архівів України, десятки наукових праць
та періодичних видань того періоду. Зокрема, у ЦДАВО України вивчено 143
справи фонду 27 «Міністерство сільського господарства УРСР» та фонду 2
«Рада Міністрів УРСР», у ЦДАГО України - 12 справ фонду 1 «ЦК КП
України». Загальний обсяг опрацьованого матеріалу складає 155 справ або
3000 аркушів. Здійснено передрук 89 статей з провідного галузевого видання
«Вісник сільськогосподарської науки» за 1962–1969 рр., що так чи інакше
розкривають тему дослідження.
Період 1960-х рр. є своєрідним, неоднозначним і важливим для
подальшої розбудови сучасного сільськогосподарського виробництва та його
наукового забезпечення. Якщо стисло охарактеризувати тогочасну соціально-
економічну ситуацію, то варто зазначити, що роки після зняття
М.С. Хрущова і до початку перебудови в СРСР звикли називати застійними.
Повністю погодитися з цим не можна. Якщо взяти до уваги обсяги
інвестицій, динаміку виробництва, то на окремих проміжках часу, особливо у
другій половині 1960-х рр., були задовільні темпи зростання. Ідеологи того
часу називали цей період «зрілим», або «розвинутим», соціалізмом.
До початку 1960-х рр. сільське господарство завдяки тому, що держава
надавала пріоритету його розвиткові (протягом 1951–1960 рp.
капіталовкладення у сільське господарство республіки зросли у шість разів
порівняно з роками четвертої п’ятирічки), вперше за довгі роки стало
рентабельним. За рахунок інтенсивних факторів – підвищення
продуктивності та врожайності – валовий збір зерна в Україні зріс за 1954–
1958 рp. майже на 20 %, цукрових буряків – удвічі, виробництва м’яса –
більш як у два рази, молока – втричі.