Упрощенная HTML-версия
73
№ 3 (69), 2016
2016.3.323.
УДК 639.3:597.12:577.21.08
2016.3.319. СУЧАСНІ МЕТОДИ МОЛЕКУЛЯРНОЇ ДІАГНОС-
ТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ РИБ (ОГЛЯД)
/ Залоїло О.В., Рудь Ю.П.,
Залоїло І.А., Грициняк І.І. // Рибогосподарська наука України. —
2016. — № 2. — С. 48–64. — Бібліогр.: 59 назв.
Риби, методи молекулярної діагностики, ПЛР, ДНК, амп-
ліфікація, хвороби риб.
Розглянуто основні молекулярні методи, які застосовують у
світовому рибництві для діагностики різних захворювань про-
мислових риб. Представлений огляд сучасних молекулярних
методів діагностики (полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР);
ПЛР зі зворотною транскрипцією; мультиплексна ПЛР, муль-
типраймерна ПЛР; маркування та виявлення нуклеїнових
кислот; рестрикційний аналіз; поліморфізм довжин рестрик-
ційних фрагментів (RFLP); поліморфізм довжин ампліфікова-
них фрагментів (AFLP); ДНК-мікрочіпи; In situ-гібридизація;
цикл опосередкованої ізотермічної ампліфікації (LAMP); ві-
зуалізація продуктів ампліфікації) у рибництві орієнтований
на практичне застосування. Визначено, що узагальнююча та
аналітична інформація може бути використана за планування
потокових та диференційованих діагностичних заходів (як
оперативних, так і профілактичних), а також буде корисною
при створенні комплексних діагностичних підходів загального
та індивідуального характеру. Отже, встановлено, що крім
високої чутливості і можливості оперативної діагностики,
головною перевагою молекулярних методів дослідження є
визначення некультивованих інфекційних агентів. ДНК-амп-
ліфікація дає змогу ідентифікувати патогенний мікроорганізм
у дуже малих кількостях, навіть за наявності мінімального
об’єму проби. Визначено, що молекулярні методи дають
можливість діагностувати інфекції у латентній фазі розвитку,
ідентифікації збудників інфекцій тощо. Дані методи дають
змогу встановлювати відмінності патогенних мікроорганізмів
щодо схожих антигенних структур.
УДК 639.3:597.551
2016.3.320. ВПЛИВ ВІТАМІНІВ А I В
6
НА РИБНИЦЬКО-
БІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЦЬОГОЛІТОК КОРОПА КОЇ (
CYP-
RINUS CARPIO
KOI
)
/ Бєлошапка Т.В. // Рибогосподарська
наука України. — 2016. — № 2. — С. 88–96. — Бібліогр.: 40
назв.
Короп, цьоголітки, вітамін А, вітамін В
6
, рибницько-біо-
логічні показники.
Вивчали вплив вітамінів А (ретинолу) і В
6
(піридоксину)
на рибницько-біологічні показники цьоголіток коропа кої
(
Cuprinus carpio koi
). Дослідження проводились у лаборатор-
них умовах на базі Білоцерківської гідробіологічної станції
Інституту гідробіології НАН України у 2015 році. Проведено
дослідження варіативних змін основних морфологічних і
біологічних показників цьоголіток коропа кої за умов одна-
кового утримання. Для виконання роботи було використано
4 групи цьоголіток коропа кої середньою початковою ма-
сою 1,4±0,07 г віком 30 днів з однаковою кількістю особин
(25 екз.) у кожній групі. Одна з груп риб була контрольною,
а три інші — дослідними, яких годували стартовим комбі-
кормом з додаванням вітамінів А і В
6
. Досліджували та по-
рівнювали дію порошкоподібного водорозчинного вітаміну
В
6
із вмістом 99% маси піридоксину гідрохлориду, а також
комплексу вітамінів А і В
6
, інкапсульованих у полімерні носії,
на біологічні показники цьоголіток коропа кої. За результа-
тами досліджень було встановлено, що додавання до корму
піридоксину та ретинолу суттєво підвищує рівень виживання
цьоголіток коропа кої відповідно на 12,0% та 16,0%. Встанов-
лено загальний позитивний вплив досліджуваних вітамінних
добавок, особливо двох форм вітаміну В
6
, на виживання
і масу, загальну довжину тіла, промислову довжину і най-
більшу висоту тіла цьоголіток коропа кої. Разом з тим, за
більшістю досліджених параметрів маси і розмірів мальків
найкращі показники отримані при використанні вітаміну В
6
,
інкапсульованого у полімерні носії.
УДК 639.3:664.95:597.553.2
2016.3.321. ХАРЧОВА ЦІННІСТЬ ТА МЕТОДИ ТЕХНОЛО-
ГІЧНОЇ ПЕРЕРОБКИ ПЕЛЯДІ (
СOREGONUS PELED
GMELIN)
(ОГЛЯД)
/ Назаров О.Б., Куріненко Г.А. // Рибогосподарська
наука України. — 2016. — № 2. — С. 22–37. — Бібліогр.: 20
назв.
Пелядь, в’ялення, копчення, соління, харчова цінність,
білок, жири, вуглеводи, мінеральні речовини.
Здійснено дослідження пеляді як продукту харчування,
сировини для переробки та проаналізовано традиційні
методи технології переробки. Проведено аналіз хімічного
складу м’яса пеляді, який визначає її цінність як продукту
харчування, та наведено його відмінності порівняно з осно-
вними представниками ставової аквакультури України. За
показниками біохімічного складу м’яса, а саме: вмістом
жиру, білка та вологи пелядь, вирощена в умовах ставової
аквакультури, відноситься до категорії риб від середньої до
високої жирності із середнім вмістом білка, а також підви-
щеної харчової цінності та засвоюваності за ознаками вод-
но-білкового, жиро-білкового та водно-жирового балансу, а
також за вмістом основних амінокислот білка. Представлені
повні технологічні схеми переробки пеляді традиційними
методами, з урахуванням біохімічних особливостей сировини
та товарознавчих вимог до готового продукту, сприятимуть
формуванню товарознавчих ознак готового делікатесного
продукту та усвідомленню важливості формування якісних
характеристик рибної сировини для її подальшої переробки
виробниками продукції аквакультури.
УДК 639.371.13:597.115
2016.3.322. ОСОБЛИВОСТІ ГЕНЕТИЧНОЇ СТРУКТУРИ
ГРУП РАЙДУЖНОЇ ФОРЕЛІ (
ONCORHYNCHUS MYKISS
)
ГОСПОДАРСТВА “СЛОБОДА БАНИЛІВ” ЧЕРНІВЕЦЬ-
КОЇ ОБЛ.
/ Мендришора П.Д., Нагорнюк Т.А., Тарасюк С.І. //
Рибогосподарська наука України. — 2016. — № 2. — С. 65–
72. — Бібліогр.: 12 назв.
Форель райдужна, структура генетична, локус, алелі,
генотип, гетерозиготність.
Вивчали особливості генетичної структури за генетико-
біохімічними маркерами у 1+ і 2+ особин райдужної форелі
господарства “Слобода Банилів” Чернівецької обл. В дослі-
дженнях використовували методи вертикального поліакрил-
амідного та горизонтального крохмального електрофорезів з
власними модифікаціями. Відбір зразків біологічного матеріа-
лу та гістохімічне фарбування гелевих пластин проводили
за загальноприйнятими методиками. Розраховано частоту
алельних і генотипних варіантів, визначено фактичний і очі-
куваний рівні гетерозиготності за кожним окремим локусом
та рівень середньої гетерозиготності на локус, розраховано
індекс фіксації Райта F. Статистичне опрацювання експери-
ментальних даних здійснювали з використанням програми
“Biosys-1”. Виконано аналіз генетичної структури груп райдуж-
ної форелі (
Oncorhynchus mykiss
) з використанням генетико-
біохімічних маркерів — локусів естерази (EST, КФ 3.1.1.1),
карбоангідрази (СA, КФ 4.2.1.1), ізоцитратдегідрогенази (IDH,
КФ 1.1.1.41), супероксиддисмутази (SОD, КФ 1.15.1.1). По-
казано особливості розподілу алельних варіантів досліджу-
ваних локусів райдужної форелі. Генотипний склад локусів
біохімічних систем передбачав надлишок особин з гетеро-
зиготними генотипами за локусом SОD у 1+ особин (Go=26;
Ge=15,3),
?
2
=15,4, Р<0,001, а також локусами EST (Go=22;
Ge=14,6),
?
2
=7,9, Р<0,01 і SОD (Go=22; Ge=14,9),
?
2
=6,8,
Р<0,01 у 2+ особин. Встановлено, що досліджені групи ха-
рактеризувались високим рівнем гетерозиготності за локусом
SOD (Ho=73,3–86,7%) порівняно з очікуваним значенням
(He=49–50%), Р<0,001–0,01. Спостерігалась незначна пе-
ревага фактичного рівня середньої гетерозиготності над
очікуваним у 1+ особин (Ho=59,9%, He=49,7%, F=–0,205) і 2+
особин райдужної форелі (Ho=68,3%, He=48,8%, F=–0,399),
що вказувало на необхідність стабілізації генетичної структу-
ри. Отже, визначено, що результати досліджень можуть бути
використані у вирішенні різноманітних завдань групової та
індивідуальної ідентифікації популяцій при формуванні стад
з метою оптимізації генетичної структури. Експериментальні
дані розподілу частот алелів і генотипів будуть використані
для вивчення впливу факторів штучного добору у процесі
адаптації райдужної форелі до нових умов існування.
УДК 639.371.5
2016.3.323. АКУМУЛЯЦІЯ РАДІОІЗОТОПІВ В ТКАНИНАХ
МОЛОДІ КАРАСЯ СРІБЛЯСТОГО ЗАПОРІЗЬКОГО ВОДО-
СХОВИЩА
/ Маріуца A.E. // Сучасні проблеми теоретичної
та практичної іхтіології: матерали ІХ Міжнар. іхтіолог. наук.-
ТВАРИННИЦТВО. Рибне господарство. Аквакультура
УДК 639.2/.6