Упрощенная HTML-версия
72
“АПК УКРАЇНИ”. Реферативний журнал
2016.3.316.
ТВАРИННИЦТВО. Рибне господарство. Аквакультура
УДК 639.2/.6
за умов навантаження свинцем. ТБК-активні продукти оціню-
вали за вмістом продуктів, які реагують з 2-тіобарбітуровою
кислотою (малоновий діальдегід). Рівень окислювального
пошкодження ліпідів оцінювали також за вмістом накопиче-
них гідроперекисів ліпідів. Активність супероксиддисмутази
(СОД) визначали в реакції окиснення кварцетину. Активність
каталази оцінювали в реакції з молібдатом амонію. Вста-
новлено, що токсичне навантаження важкими металами у
поєднанні із фізіологічним стресом є найпотужнішими чин-
никами, що стимулюють перекисне окиснення й оксидативні
порушення в організмі, що було доведено у дослідженні з
використанням солей свинцю, вплив яких підвищував інтен-
сивність накопичення проміжних і кінцевих продуктів ПОЛ на
фоні зниження активності антиоксидантних ензимів. Зокрема,
у печінці, нирках та м’язах вміст ТБК-активних продуктів ві-
рогідно зростав відповідно на 26, 24 і 45%, а гідроперекисів
ліпідів — на 72, 43 та 124%. При цьому активність СОД у
печінці та нирках коропа вірогідно знижувалась відповідно на
21 і 55%. Водночас активність каталази знизилась у печінці
риб до 1,75±0,16 мкмоль/хв·мг білка (р<0,05) та у нирках —
до 0,41±0,04 мкмоль/хв·мг білка (р<0,05). Отже, встанов-
лено, що введення розторопші коропам дослідної групи
сприяє вірогідному зростанню активності СОД і каталази у
досліджуваних тканинах риб, що знижує інтенсивність ПОЛ
в їх організмі.
УДК 639.3.034.2
2016.3.316. ПРОЯВ ЕФЕКТУ КРІОСЕЛЕКЦІЇ У НАЩАДКІВ
КОРОПА, ОТРИМАНИХ ВІД ДЕФРОСТОВАНОЇ СУСПЕНЗІЇ
СПЕРМИ З МОДИФІКОВАНИМИ КРІОЗАХИСНИМИ РОЗЧИ-
НАМИ
/ Черепнін В.О. // Рибогосподарська наука України. —
2016. — № 3. — С. 88–98. — Бібліогр.: 13 назв.
Короп, сперма, кріозахисне середовище, кріоселекція,
tmAFP, плазма крові карася, кобамамід.
Проведено оцінку ефекту кріоселекції сперматозоїдів різно-
вікових груп коропа залежно від якості розмороженої сперми
після модифікації композитного кріозахисного середовища,
що застосовувалось для розчинення нативної сперми перед
заморожуванням. Ембріони на одній з критичних стадій роз-
витку (стадія закладання органів) були піддані різкому впливу
високої сублетальної температури і високотоксичної для
риб хімічної сполуки. Для цього ікру коропа на чашках Петрі
швидко переносили з водного середовища з температурою
20°С в ексикатори з температурою води 40°С, або з розчи-
ном пестициду хлордану (С
10
Н
6
Сl
8
) з концетрацією 10 мг/л,
і після 60-секундної експозиції повертали в акваріуми з по-
чатковою температурою. Як модифікатори стандартного
кріозахисного середовища у дослідженні використовувались:
кофермент вітаміну В
12
(кобамамід), плазма крові карася
(
Carassius gibelio
), який пройшов природну холодову аклі-
мацію, пурифікований протеїн-антифриз tmAFP, виділений
з личинок великого борошняного хрущака (
Tenebrio molitor
),
що теж пройшов природну холодову аклімацію. В результаті
проведеного дослідження було установлено, що якісні та
кількісні характеристики дефростованої сперми, результати
інкубування, підрощування ембріонів і личинок нивківського
лускатого коропа (НЛК), а також рибницькі показники цьоголі-
ток залежали від складу кріозахисного середовища. Найкра-
щі показники були виявлені у дослідних груп, одержуваних
з використанням кріозахисного розчину з додаванням пури-
фікованого протеїну-антифризу tmAFP. Личинки, одержані з
використанням сперми, кріоконсервованої з додаванням до
кріозахисного розчину TmAFP, мали кращу опірність до зне-
воднення, перевершуючи за цим показником дослідні групи,
одержані з використанням таких модифікаторів, як плазма
крові карася і кобамамід. Спостерігається консолідованість
у дії споріднених екзоцелюлярних кріопротекторів, які були
виділені зі стійких до холоду організмів, і які виявили кращі
рибницькі показники при вирощуванні одержаних за їх допо-
могою коропів. Визначено, що прояв кріоселективного ефекту
залежить від цілісності спадкового матеріалу сперматозоїдів
і не залежить від впливу наднизьких температур на клітинні
мембрани.
УДК 639.3:[597.1.05:597.14]:597.553.2
2016.3.317. БІОХІМІЧНІ ТА МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗ-
НИКИ ПЕРЕДЛИЧИНОК ТРЬОХ ВИДІВ ЛОСОСЕВИХ В
ОДНОДОБОВОМУ ВІЦІ
/ Барило Є.О. // Рибогосподарська
наука України. — 2016. — № 2. — С. 38–47. — Бібліогр.: 16
назв.
Форель струмкова, райдужна форель, американська па-
лія, передличинки, морфометричні показники, біохімічні
показники, загальні ліпіди, класи ліпідів.
Проведено дослід і проаналізовано морфометричні та де-
які біохімічні показники передличинок струмкової форелі, рай-
дужної форелі та американської палії у постембріональному
періоді в умовах господарства “Рибний потік” Закарпатської
області з метою використання отриманих даних у наукових
та практичних роботах, що стосуються вирощування молоді
цінних видів риб. У результаті проведених досліджень вста-
новлено, що середня маса однодобової струмкової форелі
становила 0,064 г, американської палії — 0,061 г, райдужної
форелі — 0,073 г. Середня довжина риб становила: струм-
кової форелі — 14,99 мм, гольця — 14,87 мм та райдужної
форелі — 14,95 мм. При порівнянні морфометричних про-
мірів досліджуваних риб було встановлено, що довжина
тіла, довжина тулуба, найменша висота тіла, довжина і
висота жовткового мішка, довжина голови та довжина рила
райдужної форелі були дещо більшими щодо струмкової
форелі. Визначено, що передличинки американської палії
характеризувались більшими показниками довжини тіла та
довжини хвоста, а також найбільшою висотою тіла, висотою
голови та діаметром ока порівняно з показниками струмко-
вої форелі. У результаті досліджень щодо вмісту загальних
ліпідів та їх класів в однодобових передличинок було вста-
новлено, що вміст загальних ліпідів у тілі струмкової форелі
перевищував такий у гольця та райдужної форелі. Проте
рівень загальних ліпідів у жовтковому мішку був вищим, ніж
у райдужної форелі. Також встановлено достовірну різни-
цю між вмістом окремих класів ліпідів у тілі та жовтковому
мішку всіх трьох видів риб. Проведені дослідження свідчать
про високу функціональну значущість ліпідів та існування
генетичних механізмів, які регулюють їх кількісний та якісний
склад у вільних ембріонів струмкової форелі, американської
палії та райдужної форелі.
УДК 639.3:[597–1/.05:577.115]:597.554.3
2016.3.318. ЛІПІДНИЙ СКЛАД ТКАНИН ЛУСКАТОГО КО-
РОПА (
CYPRINUS CARPIO
L.) ЗА УМОВ ШТУЧНОГО ВУГ-
ЛЕКИСЛОТНОГО ГІПОБІОЗУ
/ Сисолятін С.В. // Рибогоспо-
дарська наука України. — 2016. — № 3. — С. 111–122. —
Бібліогр.: 32 назви.
Короп лускатий, штучний вуглекислотний гіпобіоз, ліпі-
ди, фосфоліпіди, холестерол.
Проведено порівняльний аналіз ліпідного складу печінки,
скелетних м’язів, зябер і головного мозку лускатого коропа
в стані активної життєдіяльності та за умов штучно ство-
реного вуглекислотного гіпобіозу. Досліди проводились на
українській лускатій породі коропа (
Cyprinus caprio
L.) масою
250–270 г. Для проведення досліджень сформовано дві
групи (контрольна та дослідна). Введення риби в гіпобіотич-
ний стан проводили за використання запатентованої моделі
штучного гіпобіозу. Відбір матеріалу здійснювали шляхом
розтину лускатого коропа першої (контрольної) і другої груп
(на 3-тю, 6-ту та 24-ту години експозиції), з подальшим замо-
роженням та зберіганням у рідкому азоті. Екстракцію ліпідів
після гомогенізації тканин головного мозку, печінки, зябер
та скелетних м’язів проводили за методом Фолча. Отримані
результати досліджень свідчать, що вміст загальних ліпідів,
фосфоліпідів та холестеролу в тканинах лускатого коропа
за умов штучного вуглекислотного гіпобіозу та активної
життєдіяльності суттєво відрізняється. Встановлено, що
вміст загальних ліпідів у печінці, скелетних м’язах, зябрах та
головному мозку лускатого коропа за умов введення в стан
штучного вуглекислотного гіпобіозу (гіпоксигіперкапнічне
середовище) зменшується порівняно з контролем. За цих
умов відмічено незначне зростання в тканинах вмісту фос-
фоліпідів, а також достовірне зростання вмісту холестеролу
та величини коефіцієнта ХЛ/ФЛ, особливо в печінці, що свід-
чить про використання ліпідів в енергетичних та адаптацій-
них процесах. Отже, отримані результати дають можливість
оцінити залучення ліпідів тканин за пристосування організму
коропа до змін умов зовнішнього середовища — штучного
вуглекислотного гіпобіозу.