Стр. 43 - rj_2016_03

43 № 3 (69), 2016
2016.3.181.
тету садівництва. — 2016. — № 1. — С. 45–47. — Бібліогр.:
9 назв.
Щільність травостою, видовий склад, рівень удобрення,
спосіб сівби.
Висвітлено вплив способів сівби, рівня мінерального удоб-
рення та видового складу багаторічних травосумішок на
формування щільності травостою та інтенсивності досягнен-
ня ним укісної стиглості. Використано сорти трав: люцерна
посівна сорту Синюха, очеретянка звичайна сорту Київська,
пирій безкореневищний сорту Марусинський, стоколос безос-
тий сорту Арсен, костриця лучна сорту Катріна, грястиця
збірна сорту Українка, тонконіг лучний сорту Приєкульський.
Вивчено вплив сівби в один рядок та роздільно смугами
через 2 рядки. Встановлено, що найбільшу кількість пагонів
на 1 м2 забезпечують травосумішки, до складу яких входять
люцерна посівна, грястиця збірна та стоколос безостий з
тонконогом лучним. Щільність таких травостоїв за внесення
повного мінерального добрива і смугового способу сівби
становила 1064–1095 шт./м2.
УДК 633.2:636.086 (477.42)
2016.3.177. ВИРОБНИЦТВО КОРМІВ ЗА ОРГАНІЧНОГО
ВИРОЩУВАННЯ БАГАТОРІЧНИХ ТА ОДНОРІЧНИХ ТРАВ
В УМОВАХ ПОЛІССЯ / Мойсієнко В.В., Стоцька С.В., Слад-
ковська Т.А. // Сільське господарство та лісівництво: зб. наук.
пр. — 2015. — № 1. — С. 144–151. — Бібліогр.: 4 назви.
Трави багаторічні та однорічні, травосумішки, системи
удобрення органічна та органо-мінеральна.
Викладено результати багаторічних наукових досліджень
з багаторічними та однорічними травами в одновидових
посівах та сумішках щодо підвищення їх кормової продук-
тивності, виробництва кормів і кормового білка за органіч-
ного вирощування. Встановлено, що виробництво якісних
трав’яних кормів значною мірою залежить від органічної та
органо-мінеральної систем удобрення у кормовій сівозміні,
застосування органічної маси рослин — соломи, зелених
добрив, гною, рідких комплексних добрив на хелатній осно-
ві Квантум – Зернові та Квантум – Бор-Актив. Ці фактори
залежно від агрокліматичних умов вирощування сприяють
забезпеченню 6–12 т/га сухої речовини, 5–11 т/га кормових
одиниць та від 0,8 до 1,7 т/га перетравного протеїну при ви-
сокій якості кормової одиниці.
УДК 633.21:631.599(477.73)
2016.3.178. ОКРЕМІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙ-
НОСТІ БАГАТОРІЧНИХ ЗЛАКОВИХ ТРАВ НА ПІВДНІ УКРАЇ-
НИ / Антипова Л.К. // Вісник аграрної науки Причорномор’я. —
2015. — Вип. 1(82). — С. 107–114. — Бібліогр.: 8 назв.
Трави багаторічні злакові, облистяність, умови погодно-
кліматичні, одиниці кормопротеїнові, енергія обмінна.
Наведено результати трирічних (2012–2014 рр.) дослід-
жень росту і розвитку багаторічних злакових трав (стоколос
безостий сорту Марс, житняк гребінчастий сорту Петрівський,
пирій середній сорту Хорс, райграс високий сорту Дронго) у
посушливих умовах південного Степу України на прикладі
Миколаївської області з метою визначення найбільш про-
дуктивних з них для зміцнення кормової бази. У середньому
за роки досліджень, найбільш високою польова схожість
насіння виявилася у стоколосу безостого —50,0%. Схожість
насіння житняку, райграсу та пирію у середньому за два
роки була на рівні 49,7, 48,6 і 46,2% відповідно. Найбільша
кількість пагонів була сформована багаторічними злаками у
другий рік вегетації, найбільша облистяність рослин була у
стоколосу безостого (45,5%) та у райграсу (44,9%), тоді як
у житняку вона становила 39,6%. У середньому за другий і
третій роки життя, перевагу за продуктивністю мали рослини
стоколосу безостого (3,73 т/га повітряно-сухої маси, 2,24 т/га
кормопротеїнових одиниць (КПО), 25 ГДж/га обмінної енер-
гії). Рослини житняку формували найнижчу урожайність з
одиниці площі. Збір кормових одиниць становив 1,49 т/га,
перетравного протеїну —0,14 т/га, КПО — 1,42 т/га, обмінної
енергії — 20,2 ГДж/га.
УДК 633.31:633.15
2016.3.179. СИЛОСОВАНИЕ КУКУРУЗЫ С ЛЮЦЕРНОЙ /
Насибов Ф.Н., Мирзоев В.А. // Аграрная наука. — 2016. —
№ 7. — С. 16–18. — Библиогр.: 4 назв.
Силос комбінований, люцерна, кукурудза, хімічний склад
силосу, консервування силосу,
Наведено дослідження з вивчення формування врожаю і
кормової цінності кукурудзи. Кількість жиру (0,97%), кліткови-
ни (7,5%) і каротину (40,27%) була вище в силосі I варіанта
(кукурудза 80 і люцерна 20%); золи (2,52%) в силосі II варі-
анта (кукурудза 75 і люцерна 25%), у силосі III варіанта було
більше кальцію (0,44%), а фосфору (0,14%) у силосі IV ва-
ріанта (60 кукурудзи та 40% люцерни). Результати хімічного
аналізу силосів показали, що кукурудзяно-люцерновий силос
порівняно з кукурудзяним відрізнявся більш високим вмістом
поживних речовин. Уміст сирого протеїну був також достовір-
но вищий у цьому ж силосі. Так, у кукурудзяно-люцерновому
силосі його було 0,93, а в кукурудзяному — менше на 0,06%.
Найбільша кількість сирої клейковини була в кукурудзяно-
люцерновому силосі і становила 7,21, а в кукурудзяному —
на 0,89% менше. Результати показали, що найбільше збе-
реження сухої речовини (88,26%) спостерігалося в третьому
варіанті силосу — 70% кукурудзи і 30% люцерни. Це говорить
про те, що таке співвідношення сировини найбільш опти-
мальне для силосування кукурудзяно-люцернової суміші без
використання консервантів.
УДК 633.321:631.527.5
2016.3.180. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ АЛЛОПОЛИПЛОИДИИ В
СЕЛЕКЦИИ КЛЕВЕРА ЛУГОВОГО ( TRIFOLIUM PRATEN-
SE L.) / Новоселов М.Ю., Старшинова О.А., Дробыше-
ва Л.В., Зятчина Г.П. // Кормопроизводство. — 2016. —
№ 9. — С. 39–45.
Конюшина, алополіплоїдія, гібридизація міжвидова, про-
дуктивність насіннєва.
Досліджено можливість створення тетраплоїдного селекцій-
ного матеріалу конюшини лугової з підвищеною насіннєвою
продуктивністю методом алополіплоїдії. Використовували ди-
плоїдні зразки конюшини інкарнатної ( Trifolium incarnatum L.)
К-34540 і К-32650 і конюшини лугової ( Trifolium pratense L.)
№ 226Бц. Для виявлення алополіплоїдів на основі гібриди-
зації конюшини лугової і інкарнатної були отримані автоте-
траплоїди. Диплоїдні пилкові зерна набували неправильної
форми, що давало змогу ідентифікувати химерні рослини в
поколінні С 0. Вихід автотетраплоїдів у поколінні С1 становив
64–78%. Вони були включені в схрещування, де як мате-
ринська форма використовувався Tr. pratense L., як батьків-
ська — Tr. incarnatum L. У процесі схрещувань було отри-
мано 40 виповнених насінин при зав’язуванні 2,7%. Вихід
алополіплоїдів становив 0,14%. Два гібрида відрізнялися
високою здатністю до самозапилення: зав’язування насіння
становило 43–56%. Вивчені генотипи покоління I 1 відріз-
нялися різним рівнем самосумісності — від 3–4 до 91%.
Вихід генотипів з рівнем самосумісності вище середнього
по досліду досягав 52–54%. Отримано високосамосумісні
алополіплоїди покоління I2 на основі міжвидової гібридизації
конюшини лугової і інкарнатної.
УДК 633.352:631.52
2016.3.181. МІНЛИВІСТЬ ТА УСПАДКУВАННЯ ОЗНАК В
ПОПУЛЯЦІЯХ F3 ВИКИ ЯРОЇ, ВИРОЩЕНИХ В АГРОЦЕНОЗІ
З ПІДТРИМУЮЧИМИ КУЛЬТУРАМИ / Гагін А.О. // Вісник Уман-
ського національного університету садівництва. — 2015. —
№ 1. — С. 49–57. — Бібліогр.: 6 назв.
Вика яра, мінливість, успадкування, культура підтри-
мувальна.
Наведено результати дослідження мінливості та успадку-
вання ознак рослин F 3 вики ярої (гібридні популяції F3: Вес-
нянка /880/09; 910/09 / Гібридна 13; Ліла / Багатоплідна 19;
Білоцерківська 96 / Спутниця та їх вихідні форми), вирощених
із підтримувальною культурою, для підвищення стійкості ви-
хідного матеріалу до вирощування в змішаному агроценозі.
Встановлено, що на фоні підтримувальної культури зменшу-
валися межі фенотипової мінливості за продуктивністю порів-
няно із контролем. Спостерігається зниження успадкування
ознак у рослин, вирощених на фоні підтримувальної куль-
тури, за рахунок збільшення модифікаційної та зменшення
генотипної мінливості. При оцінці рослин F3 на зазначеному
фоні, коефіцієнт успадкування може знижуватися в декілька
разів, що може свідчити про низьку здатність вихідних форм
конкурувати із підтримувальними культурами.
РОСЛИННИЦТВО. Кормові культури УДК 633.2/.4