Упрощенная HTML-версия
42
“АПК УКРАЇНИ”. Реферативний журнал
пару. У середньому за 2011–2013 рр. врожайність була: по
чорному пару — 5,4–6,1 т/га; після гороху — 5,4–5,6 т/га;
після озимої пшениці — 5,1–5,4 т/га і найнижчий — 4,9–
5,2 т/га — по кукурудзі на силос. Найбільша врожайність сор-
тів ячменю-дворучки була за сівби 20–30 вересня: 5,6–6,2 т/га
за сівби 20.09 і 5,3–5,9 т/га — сівби 30.09. Зроблено висно-
вок, що для півдня Ростовської обл. сівба 20–30 вересня є
оптимальними строками. Сівба пізніше або раніше призво-
дила до зниження врожайності всіх сортів ячменю.
УДК 633.19:631.526.3
2016.3.172. СОРТ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ УРОЖАЙ-
НОСТІ ТРИТИКАЛЕ ОЗИМОГО
/ Ковальчук О.І. // Роль нау-
кових досліджень в забезпеченні процесів інноваційного
розвитку аграрного виробництва України: матеріали Всеукр.
наук.-практ. конф. молодих учених і спеціалістів, м. Дніпро-
петровськ, 25–26 трав. 2016 р. — Вінниця: ТОВ “Нілан-ЛТД”,
2016. — С. 60–61. Шифр 547356.
Тритикале озиме, сорт, технологія вирощування, вро-
жайність.
Відмічено, що для зони Лісостепу й Полісся України реко-
мендовано 26 сортів тритикале озимого, занесених до Дер-
жавного реєстру сортів рослин, придатних для поширення
в Україні. Проте в умовах різких гідротермічних коливань
більшість сортів мають велику розбіжність між потенційною
та реальною врожайністю, яка значно варіює за роками. Для
визначення реалізації генетичного потенціалу тритикале
озимого в умовах Львівської обл. вивчали сорти, створені
у різних за екологічним типом установах-оригінаторах: По-
ліський 7 (Ін-т землеробства), Ратне, Мольфар (Волинський
ін-т агропромислового виробництва), Харроза, Раритет (Ін-т
рослинництва ім. В.Я. Юр’єва). Перед сівбою насіння обро-
бляли регулятором росту Вимпел-К + мікродобриво Оракул
сумісно з протруйником Вітавакс 200 ФФ. Під передпосівну
культивацію вносили N
30
P
90
K
90
+ N
30
(IV та VII етапи органо-
генезу). Посіви обробляли від хвороб фунгіцидом Фалькон,
від бур’янів — гербіцидами Раундап, 48% в.р., Гранстаром,
73% в.р. Найвищу врожайність — 5,11–5,72 т/га — забез-
печили сорти Раритет і Мольфар, а найнижчу — 5,23 т/га —
Харроза. Різницю між сортами становила 0,12–0,61 т/га.
Вищу врожайність сортів Мольфар і Раритет було одержано
за рахунок більшої маси зерна з колоса — 2,56 і 2,62 г/шт.
та менших втрат при перестої.
2016.3.172.
РОСЛИННИЦТВО. Кормові культури
УДК 633.2/.4
633.2/.4 Кормові культури
Науковий референт — кандидат істор. наук ДАВИДЕНКО М.М.
Науковий консультант — професор БОГОВІН А.В.
УДК 633.17:631.559
2016.3.173. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙ-
НОСТІ ЗЕРНА СОРГО ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВБИ
/
Освієнко І.А. / Сільське господарство та лісівництво: зб. наук.
пр. — 2015. — № 1. — С. 21–28. — Бібліогр.: 5 назв.
Сорго зернове, строки сівби, норми висіву, урожайність
зерна.
Вивчено особливості формування урожайності зерна сорго
сорту Одеський 205 залежно від строків сівби та норм висіву
в умовах Лісостепу Правобережного. Виявлено, що строки
сівби значною мірою впливали на проходження фаз росту
і розвитку сорго зернового та залежали від погодних умов.
Встановлено, що для одержання насіння сорго зернового в
умовах Лісостепу Правобережного його доцільно висівати
у першій та другій декаді травня з нормою висіву 200 тис.
шт./га схожих насінин, коли створюються сприятливі умови
для росту та розвитку рослин і формування найбільшої
насіннєвої продуктивності, яка становила 5,0 та 5,1 т/га
відповідно. Сівба сорго зернового у більш пізні строки (в
третій декаді травня та першій декаді червня) призводила
до значного зниження урожайності — 3,5 та 1,9 т/га відповід-
но, а в окремі роки досліджень внаслідок сівби в цей період
несприятливі погодні умови припадали на час формування
зернівок у волоті і як наслідок, призводили до фізіологічної
неспроможності рослин сформувати зерно у волоті. За сівби
з нормою висіву 100 тис. шт./га схожих насінин сорго форму-
вало великі волоті та задовільний урожай від 3,1 до 1,2 т/га
зерна залежно від строку сівби. При збільшенні норми висіву
розміри волотей зменшуються, проте урожайність зростає за
рахунок утворення більшої кількості продуктивних волотей
на одиницю площі.
УДК 633.2/3:551.583(477.7)
2016.3.174. ПРОДУКТИВНОСТЬ СИЛОСНЫХ КУЛЬТУР
В УСЛОВИЯХ ЗАСУШЛИВОГО КЛИМАТА ЮЖНОЙ СТЕПИ
УКРАИНЫ
/ Голобородько С.П., Петричук Л.И. // Кормопроиз-
водство. — 2016. — № 7. — С. 33–39.
Сорго цукрове, кукурудза, одиниці кормові, протеїн, по-
суха.
Наведено результати порівняльного вивчення силосних
культур сорго цукрового і кукурудзи на темно-каштанових
ґрунтах в одновидових і сумісних посівах із соєю і амаран-
том в умовах неполивного землеробства Південного Степу
України. Силосні культури вивчали в період 2011–2013 рр. у
трифакторному польовому досліді, де фактор А — кормові
культури (кукурудза середньостигла Кримська 15 і пізньо-
стигла Аграрна 5 і сорго цукрове середньостигла Етюд і
пізньостигла Одеська 385), фактор В — група стиглості і фак-
тор С — культура-компаньйон. Упродовж трьох років про-
ведення досліджень погодні умови були вкрай несприятли-
вими для вирощування. При вирощуванні сорго цукрового
в сумісних посівах з соєю і амарантом в умовах природно-
го зволоження (без зрошення) забезпечувалося одержан-
ня найбільш збалансованих за поживністю високоякісних
кормів (3,60–3,91 т/га к. од.). Середньостиглий сорт сорго
цукрового Кримське 15 виявився продуктивнішим за сорго
пізньостиглого сорту Аграрний 5 як у одновидових посівах —
17,2 і 15,7 т/га, так і в суміші з амарантом — 17,4 і 16,9 т/га
зеленої маси відповідно. Сорго цукрове різної групи стиглості
порівняно з кукурудзою формувало більш високі врожаї лис-
тостеблової маси і забезпечувало рівномірніше надходжен-
ня кормів упродовж вегетаційного періоду для годування
тварин.
УДК 633.2:551.5
2016.3.175. ПРОДУКТИВНІСТЬ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ СУ-
МІШЕЙ ОДНОРІЧНИХ КУЛЬТУР ЗАЛЕЖНО ВІД ПОГОДНИХ
УМОВ ЛІСОСТЕПУ ПРАВОБЕРЕЖНОГО
/ Гетман Н.Я. // Кор-
ми і кормовиробництво: міжвід. темат. наук. зб. — Вінниця,
2015. — Вип. 81. — С. 39–45. — Бібліогр.: 6 назв.
Культури однорічні, вологозабезпеченість, температур-
ний режим, урожайність, маса листостеблова, речовина
суха.
Наведено аналіз погодних умов за період 1981–2014 рр.
та їх вплив на кормову продуктивність сумішей вівса та
тритикале ярого з високобілковими культурами. Відзначено,
що за останнє десятиліття період вегетації відрізнявся висо-
кими середньодобовими температурами повітря (106–107%
від багаторічної норми), нерівномірним зволоженням (86%),
загальною атмосферною посушливістю та задовільними
запасами продуктивної вологи в 100 см шарі ґрунту. Проте,
незважаючи на зміни погодних умов, суміші вівса та трити-
кале ярого з високобілковими культурами забезпечили в
середньому урожайність листостеблової маси на рівні 27,1–
32,9 т/га з виходом сухої речовини 5,82–7,81 т/га з вмістом
перетравного протеїну в кормовій одиниці 125–131 г.
УДК 633.2:631.962.2:57
2016.3.176. ФОРМУВАННЯ ЩІЛЬНОСТІ СІЯНИХ АГРО-
ФІТОЦЕНОЗІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДОВОГО СКЛАДУ БАГА-
ТОРІЧНИХ ТРАВ ТА РІВНЯ ЇХ УДОБРЕННЯ
/ Демидась Г.І.,
Демцюра Ю.В. // Вісник Уманського національного універси-