Упрощенная HTML-версия
21
№ 3 (69), 2016
2016.3.83.
УДК 631.583:631.559:633“324”
2016.3.79. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМИНИ В
УМОВАХ ПОСУШЛИВОЇ ОСЕНІ
/ Нетіс І. // Агробізнес сьо-
годні. — 2015. — № 19. — С. 18–19.
Адаптована технологія вирощування, пшениця озима,
врожайність.
Відмічено, що на півдні України посушлива осінь частіше
буває перед високосним роком. Знаючи цю закономірність,
в Інституті зрошуваного землеробства НААН розробили і
запатентували технологію вирощування пшениці озимої за
умов посушливої осені. Основні вимоги технології: 1) за умов
посушливої осені на всіх непарових попередниках необхідно
застосовувати поверхневий обробіток дисковими або ком-
бінованими агрегатами на глибину 10–12 см, потім добре
вирівняти ґрунт до дрібногрудкуватого стану; 2) у сухий ґрунт
сіяти в оптимальні строки не слід, а сівбу перенести на до-
пустимі строки, коли настає прохолодніша погода. За таких
умов насіння не псується, а посіви не зріджуються; 3) сіяти
сорти пшениці, які більш адаптовані до пізніх строків сівби;
4) в умовах посушливої осені за більш пізніх строків сівби
слід збільшити норму висіву до 6 млн насінин/га, що за-
безпечить весною не менше 300 рослин/м
2
; 5) зменшити
глибину загортання насіння до 3–4 см, що дасть змогу рані-
ше одержати сходи і сильніші рослини; 6) обов’язково про-
труїти насіння специфічними препаратами (Вітавакс, Кінто
Дуо тощо), які не тільки захищають насіння від хвороб, але
й стимулюють ріст рослин; 7) внести добрива до сівби і у
підживлення весною. Раннє підживлення стимулює кущіння
рослин та збільшує щільність стеблостою; 8) не боронувати
нерозкущені посіви; 9) обов’язково провести захист рослин
та інші заходи з догляду за посівами пшениці. За виконання
цих умов технології вирощування, пшениця озима за сівби
у посушливу осінь здатна формувати урожайність понад
3,5 т/га, що на 1,1 т/га більше, ніж за традиційної технології
вирощування.
УДК 631.81:551.583.13:633.111“324”
2016.3.80. АГРОХІМІЧНІ ПРИЙОМИ АДАПТАЦІЇ СІЛЬ-
СЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ДО ЕКСТРЕМАЛЬНИХ
ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ
/ Мірошниченко М.М.,
Носко Б.С., Гладкіх Є.Ю., Панасенко Є.В., Круподеря Ю.О.,
Арцик Р.С., Голота Є.В. // Вісник аграрної науки. — 2016. —
№ 3. — С. 5–10. — Бібліогр.: 17 назв.
Адаптація с.-г. культур, погодно-кліматичні умови, за-
стосування добрив.
Визначено ефективність агрохімічних прийомів адаптації
рослин до екстремальних погодно-кліматичних змін в умовах
Лісостепу Лівобережного. Дослідження проводились у три-
валому стаціонарному досліді, закладеному у 1969 р. в ДП
ДГ “Граківське” ННЦ “ІҐА ім. О.Н. Соколовського”. Аналізом
результатів узагальнено, що ефективність добрив залежить
від погодно-кліматичних умов року, зменшуючись у посуш-
ливі роки на 25–30% порівняно з приростами за сприятливих
погодних умов. Мінеральні добрива також сприяють збіль-
шенню загальних витрат вологи з ґрунту на транспірацію вна-
слідок формування більшого врожаю. Для збільшення ефекту
стійкості культур до несприятливих умов, потрібно проводити
оптимізацію живлення, зумовлювати зміну витрат поглинання
води шляхом збільшення фосфорно-калійного фону в ґрунті.
Прикладом є азотне підживлення пшениці озимої весною. За
його використання на фоні основного добрива (NPK), приріст
врожайності становив 64,3%, без фону — тільки 6,4%. Для
підвищення адаптації с.-г. культур слід регулювати форми
азотних добрив, застосовувати мікробіологічні препарати,
підживлення проводити на фоні основних добрив. Зроблено
висновок, що застосування інтегрованої системи удобрення
сприяє стабілізації врожайності, а в роки зі сприятливими
умовами забезпечує найвищий приріст урожаю.
УДК 631.816:631.582:633.13/.15
2016.3.81. ВЛИЯНИЕ РАЗНЫХ СИСТЕМ УДОБРЕНИЙ В
ПОЛЕВОМ СЕВООБОРОТЕ НА КАЧЕСТВО ЗЕРНА ЯЧМЕНЯ
И ОВСА
/ Воропаев В.Н., Дятлова В.А. // Аграрная наука. —
2016. — № 4. — С. 18–20. — Библиогр.: 7 назв.
Ячмінь, овес, сівозміна, системи удобрення, якість зерна,
врожайність.
Представлено результати досліджень щодо вивчення дії
різних систем удобрення у восьмипільній сівозміні на якість
зерна ячменю (сорт Московський 2) і вівса (сорт Логовський
1026). Встановлено, що системи удобрення — 10 т/га гною +
NPK (204 кг) і 20 т/га гною + NPK (320 кг) — значно підви-
щували вміст і збір сирого протеїну в зерні ячменю і вівса по-
рівняно з контролем без добрив. У середньому врожайність
зерна ячменю без добрив становила 20 ц/га, збір протеїну —
159,8 кг/га, амінокислот — 66,2 кг/га. На удобреному фоні
10 т/га гною + NPK (204) ці показники сягали відповідно
27,7 ц/га, 223 кг/га і 94 кг/га. Підвищена норма добрив —
20 т/га гною + NPK (320) — збільшила ці показники, але
незначно — 29,0 ц/га, 236,6 кг/га і 109 кг/га. Аналогічну за-
кономірність відмічено і за показником врожайності і якості
у вівса. Проте порівняно з ячменем, вони були більшими.
Зроблено висновок, що добрива поряд зі збільшенням вро-
жайності значно покращують і якість зерна.
УДК 631.82/.85:631.583:631.51.02
2016.3.82. МИНЕРАЛЬНЫЕ УДОБРЕНИЯ КАК КЛЮЧЕВОЙ
ФАКТОР РАЗВИТИЯ СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА И ОПТИ-
МИЗАЦИИ ПРИРОДОПОЛЬЗОВАНИЯ
/ Кирюшин В.И. //
Достижения науки и техники АПК. — 2016. — Т. 30, № 3. —
С. 19–25. — Библиогр.: 15 назв.
Добрива мінеральні, адаптивно-ландшафтні системи
землеробства, інтенсифікація землеробства, агрохімія.
Наведено результати аналізу використання мінеральних
добрив у Росії за останні 50 років. На підставі одержаних
результатів визначено причини низької ефективності дії
мінеральних добрив у радянський і сучасний періоди. За-
гальний недолік — безсистемність добрив та елементів
землеробства, технічна відсталість. У землеробстві всі сис-
теми повинні взаємодіяти з добривами, які значною мірою
визначають вибір сорту, сівозміни, систем обробітку ґрунту,
захисту рослин і, таким чином, виступають як важливіший
системоутворюючий фактор. Застосуванням мінеральних
добрив обумовлена можливість повної або часткової заміни
чорного пару, мінімізації обробітку ґрунту і прямої сівби. Доб-
рива обумовлюють важливіший засіб регулювання біологіч-
ного кругообігу, запобігають виснаженню ґрунтів, деградації
агроландшафтів і розширенню геологічного кругообігу. Їх
застосування — одна із визначальних умов оптимізації с.-г.
природокористування, екологічного і економічного благопо-
луччя соціуму. Проте питання виробництва і використання
добрив не може регулювати тільки один ринок. Вони повинні
бути частиною аграрної політики держави, орієнтованої на
оптимізацію використання земельних ресурсів, освоєння
адаптивно-ландшафтних систем землеробства і наукоємних
агротехнологій та оптимізацію с.-г. природокористування в
цілому.
631.6 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА МЕЛІОРАЦІЯ
Науковий референт — кандидат с.-г. наук НИНЬКО П.І.
Науковий консультант — професор СЛЮСАР І.Т.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА МЕЛІОРАЦІЯ
УДК 631.6
УДК 631.6:532.57
2016.3.83. ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ЗДАТНОС-
ТІ ЗРОШУВАЛЬНИХ СИСТЕМ
/ Крученюк В.Д., Дехтяр О.О.,
Брюзгіна Н.Д., Шевчук Я.В. // Вісник аграрної науки. — 2016. —
№ 3. — С. 49–52. — Бібліогр.: 10 назв.
Зрошувальні системи, функціональна здатність, режим
роботи каналів, міжгосподарська мережа.
Проведено аналіз стану використання зрошувальних сис-
тем з метою визначення їхньої спроможності у забезпеченні
подачі води для поливу с.-г. культур у сучасних умовах змін