Упрощенная HTML-версия
69
№ 2 (68), 2016
2016.2.306.
ТВАРИННИЦТВО. Бджільництво. Шовківництво
УДК 638.1/.2
Для вирішення проблеми кормової бази бджіл, наведено
дані про групу спеціальних медоносних культур, які виро-
щуються з метою отримання товарного меду, відрізняються
тривалим періодом цвітіння, високою цукровою та пилко-
вою продуктивністю: фацелія пижмолиста, огіркова тра-
ва, змієголовник молдавський, меліса, котовник лимонний,
синяк, буркун однорічний. Співробітниками ННЦ “Інститут
бджільництва ім. П.І. Прокоповича” виведено сорт фацелії
пижмолистої Аліна, масив якої квітує 30–35 днів. Доведено,
що застосування гербіцидів дещо пригнічує ріст і розвиток
рослин фацелії, негативно впливає на льотно-запилювальну
діяльність бджіл і знижує насіннєву продуктивність на 5–10%.
Розроблено агротехніку вирощування медоносів. Насіння
фіцелії рекомендовано висівати наприкінці квітня на чистому
полі з міжряддями 45 см і нормою висіву 6–7 кг/га, міжряддя
обробляти механічним способом. Огіркову траву потрібно
висівати з міжряддями 60 см, а в рядку формувати рослини
через 15–20 см одна від одної. Змієголовник молдавський
варто висівати рано весною на чистих полях, щоб уникнути
заглушення бур’янами з шириною міжрядь 45 см, глибиною
загортання насіння 2–3 см і нормою висіву 3–4 кг/га. Синяк
звичайний доцільно висівати широкорядним способом, щоб
мати можливість обробити міжряддя, нормою 3–4 кг/га на-
сіння, можна підпокривно. Вирощування буркуну рекоменду-
ється у посіві скарифікованим насінням на глибину 2–3 см
зернотрав’яною сівалкою з міжряддями 45 см і нормою ви-
сіву 4–6 кг/га.
УДК 638.132:638.19
2016.2.302. ВОЗДЕЛЫВАНИЕ ЧИНЫ ПОСЕВНОЙ КАК МЕ-
ДОНОСНОЙ КУЛЬТУРЫ
/ Наумкин В.П., Донская М.В., Дон-
ской М.М. // Пчеловодство. — 2016. — № 3. — С. 31–33. —
Библиогр.: 6 назв.
Чина посівна, сорти к-615706, к-1209, к-1221, к-1848, к-908,
к-1229; медонос, бджоли, комахи-запилювачі.
Досліджено агробіологічні особливості чини посівної, виді-
лено генотипи для вирішення завдань селекції чини, а також
визначено перспективні напрями використання культури в
бджільництві. Дослідження проводили в 2009–2015 рр. за
кількома напрямами: вивчення колекційних зразків чини з
ціллю виявлення джерел, де є ознаки цінності культури для
господарства; облік кількості і визначення динаміки лету
комах-запилювачів; визначення видового складу ентомофа-
уни на посівах чини посівної. У дослідженні використали 46
сортозразків чини посівної із різних еколого-географічних
груп. Виділено високопродуктивні зразки сортів к-615706,
к-1209, к-1221, к-1848, к-908, к-1229. Установлено, що чина
посівна — перспективна медоносна культура. Запилювачами
культури є представники 61 виду, серед яких домінуючий —
бджола медоносна. Виявлено, що чину можна висівати по-
ряд з полями гречки: у першу половину доби бджоли медо-
носні гарно відвідують гречку, а потім переключаються на
чину, що дає змогу покращити кормову базу бджільництва
навіть у посушливе літо за високих температур повітря. У
несприятливих умовах було досягнуто високих результатів
із зразка к-1209 — 69 ц/га. У 2015 р. на сортовипробування
передано новий сорт чини посівної Славянка, який отримано
методом індивідуального добору із зразка к-1209 різновид
albus
(Alef) Zalk.
УДК 638.144.54
2016.2.303. ВЛИЯНИЕ СТИМУЛИРУЮЩИХ ПОДКОРМОК
НА ПРИЕМ ЛИЧИНОК И ПОЛУЧЕНИЕ НЕПЛОДНЫХ МАТОК
/
Димитриев А.О. // Пчеловодство. — 2016. — № 2. — С. 12–
13. — Библиогр.: 3 назв.
Бджоли медоносні, матка бджолина, сім’я-вихователька,
рамка прищепна, підгодівлі стимулювальні.
Оптимізовано спосіб формування сімей-виховательок на
тлі стимулювальних підгодівель з мелісою, апіроєм і трут-
невим гомогенатом при виробництві неплідних бджолиних
маток. Дослідження проводили на карпатській породі бджіл.
Цукровий сироп готували в співвідношенні 2:1, додаючи
стимулювальні препарати: 1-й групі (контроль) згодовували
цукровий сироп, 2-й — сироп з синтетичним феромоном
апірой (1 г на літр сиропу), 3-й — сироп з трутневим гомо-
генатом (10%-ва концентрація в сиропі), 4-й — сироп з на-
стоєм меліси (50 г настою на літр сиропу). Відзначено, що в
сім’ях-виховательках 4-ї групи отримані бджолині матки мали
максимальні показники живої маси: 195–220 мг із середнім
значенням по групі 210,0±1,29 мг і з коефіцієнтом варіації
3,3%. На 7 мг нижче цей показник був у неплідних маток
2-ї групи 193,0±0,95 мг. Це вказує на те, що використаний
у складі підгодівлі феромонний препарат апірой здійснює
позитивний вплив на рефлекс вирощування робочими бджо-
лами бджолиних маток у сім’ях-виховательках. Жива маса
неплідних бджолиних маток 3-ї групи укладалася в межі стан-
дарту породи. Цей параметр коливався в межах 185–195 мг
з середнім значенням по групі 188,0±0,61 мг (порівняно з
контролем р <0,05) і коефіцієнтом варіації 1,49%. Виявлено,
що трутневий гомогенат у складі підгодівлі підсилює секре-
торну функцію клітин глоткової залози у робочих бджіл.
УДК 638.15
2016.2.304. ОБОВ’ЯЗКОВІ ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ ХВО-
РОБ БЖІЛ
/ Єфіменко Т.М. // Пасіка. — 2016. — № 5. — С. 14.
Бджоли медоносні, хвороби бджіл, профілактика, вароа-
тоз, нематоз.
Рекомендовано у ранньовесняний період до появи роз-
плоду обробляти бджіл противароатозними препаратами
на основі ефірних олій (наприклад, препарат “Девар”). На-
весні та в першій половині літа в період між відкачуванням
меду можна обмежитись для обробки імаго бджіл (дорос-
лих особин) тільки органічними кислотами, зокрема 15%-ю
молочною кислотою, 2%-ю щавлевою або мурашиною (за
прописом) тричі з інтервалами 7 днів або препаратами на їх
основі. З 5 по 15 липня (після відкачування меду) необхідно
вибірково визначити ступінь ураження бджолиних сімей
кліщем Варроа. Заключну обробку від кліща проводять у
жовтні–листопаді за відсутності розплоду в гніздах. Для цього
запропоновано препарати на основі амітразу (препарати
біпін, тактик, тактами) або 2%-ву щавлеву кислоту. Профі-
лактику нозематозу (збудником якого є мікроспорідії
Nosema
apis
та
Nosema ceranae
) обов’язково проводять восени та
навесні, згодовуючи бджолам разом з кормом препарат КАС
на основі полину гіркого та бруньок сосни (восени — 30%
лікувального корму від загальної кількості кормів, що згодо-
вуються бджолам на зиму, а навесні — 0,3–1 л (кг) на сім’ю)
або замінити їх витяжками з бруньок сосни, полину гіркого.
Зауважено, що вчасне згодовування цукрового сиропу (не
пізніше 10–15 вересня) дасть змогу не зношувати бджолині
сім’ї, що йдуть у зиму.
УДК 638.157
2016.2.305. ЩО НАМ ВІДОМО ПРО ТРАХЕЙНОГО КЛІ-
ЩА?
/ Воробій О.А. // Пасіка. — 2016. — № 2. — С. 20–21.
Бджоли, акарапідоз, кліщі трахейні, профілактика ака-
рапідозу.
Наведено дані щодо збудників, симптомів, способів заражен-
ня, профілактичних заходів та лікування акарапідозу. Трахей-
ний кліщ (
Асаrаріs woodi
) є спеціалізованим паразитом у тілі
бджоли, який живиться гемолімфою бджоли і весь цикл його
розвитку проходить у трахейній системі комахи. Розмножую-
чись, кліщі закупорюють трахеї, а інколи і повітряні мішки. В
одній бджолі виявляють 1–150 кліщів. Уражені бджоли погано
зимують, в’ялі, плазують біля вулика, в більшості з розщепле-
ними крилами. Зараження збудником акарапідозу відбувається
при розмноженні бджіл (формуванні відводків із хворих бджо-
линих сімей, заселенні уражених акарапідозом блукаючих
роїв). До швидкого розповсюдження захворювання призводять:
антисанітарні умови утримання бджіл, розташування пасіки
в низинній місцевості, біля боліт, озер, об’єднання слабких
сімей, несприятливі погодні умови (дощова погода, тривала
зимівля). Лікують акарапідоз спеціальними препаратами, які за-
стосовують у вигляді смужок, просочених лікувальною рідиною
(методом обкурювання або випаровування лікувальних речо-
вин чи/та ефірних олій), а також у порошковій, таблетованій
формі (термічні таблетки) та у вигляді гелю. Використовують
препарати фольбекс та його аналоги (етилдихлорбензилат,
ефірсульфонат, тедіон, фольбекс ВА).
УДК 638.157
2016.2.306. ТЕХНОЛОГІЇ БОРОТЬБИ З КЛІЩЕМ
/ Сє-
дой І.М. // Пасіка. — 2016. — № 5. — С. 15.
Бджоли медоносні, хвороби бджіл, профілактика, кліщі.