Упрощенная HTML-версия
200
ВИСНОВКИ
У ході вирішення встановлених завдань дисертації нами було
встановлено основні тенденції розвитку вітчизняної сільськогосподарської
дослідної справи 1820–1890-х років і визначено внесок українського
дворянина П. А. Кочубея в організацію аграрного дослідництва та системи
фахової освіти. У результаті проведеного ґрунтовного аналізу автором
зроблено висновки, які виносяться на захист.
1. Науково-організаційна,
професійно-освітня
та
просвітницька
діяльність П. А. Кочубея вперше стала об’єктом дисертаційного дослідження.
Аналіз сучасного стану наукової розробки ключових проблем теми
дисертаційної роботи ствердив відсутність ґрунтовних історико-наукових
праць попередників щодо синтезу матеріалів і фактів його творчої спадщини,
а наявна історіографічна література не забезпечила повноту висвітлення
життєвого шляху П. А. Кочубея, зокрема аграрної складової наукових
пошуків.
Сукупність виявлених нами історико-документальних джерел є
достатньою для всебічного вирішення поставленої наукової проблеми.
Завдяки їх комплексному використанню встановлено значення науково-
організаційної та освітньої діяльності П. А. Кочубея в контексті еволюції
вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи впродовж 1820–1890-х
років.
Для розкриття теми науково-історичного дослідження обрано методику
виконання роботи на основі загальноприйнятих методологічних принципів і
методологічного інструментарію комплексу основних дослідницьких
методів, серед яких історіографічнй аналіз, синтез, системно-структурний і
проблемний підхід; логічний, історико-хронологічний, історико-ситуаційний,
порівняльний, ретроспективний, біографічний методи.
2. На підставі проаналізованих біографічних і генеалогічних даних
з’ясовано чинники, що вплинули на становлення наукового світогляду та
програми творчих пошуків П. А. Кочубея: