Упрощенная HTML-версия
201
1) родинні пріоритети щодо різносторонньої та довершеної освіти як
основного фахового, так і додаткового аграрного спрямування;
2) природний хист до сільськогосподарської діяльності, що походить від
давньої практики роду;
3) аграрний досвід, набутий попередніми представниками сім’ї та
проаналізований за найближчі 60 років (1795–1855);
4) рушійною силою активізації вроджених здібностей стали природні,
соціально-економічні умови та політичні реалії часу: а) масштаби
успадкованих ґрунтів для занять сільським господарством; б) екстенсивний
тип землеробської діяльності; в) кліматично-географічна зумовленість
прибутковості вирощуваних урожаїв; д) втрата безкоштовної праці в
результаті реформ у сільськогосподарській галузі; е) відсутність аграрних
навчальних закладів у Полтавському регіоні; ж) передчасне звільнення з
військової служби через політизацію відомства; 5) наукове оточення
Михайлівської Артилерійської академії, що сприяло безперешкодному
користуванню
передовими
напрацюваннями
хімічної
та
сільськогосподарської галузі; 6) співпраця з Д. І. Менделєєвим з питань
експериментальної хімії в агрономії.
3. Комплексне дослідження життєвого шляху і наукових пошуків
П. А. Кочубея в українській історіографії вперше забезпечило проведення
періодизації життя й творчої діяльності аграрія-дослідника:
І період (1825–1846) – навчання, формування особистісних і наукових
пріоритетів, на які значний вплив мали батьки, найближчі родичі та
вчительський склад Михайлівського артилерійського училища.
ІІ період (1846–1857) – педагогічна, науково-організаційна та первинна
агрономічна діяльність. В цьому часовому проміжку П. А. Кочубей займався:
1) викладанням хімії та практичної механіки в Михайлівській артилерійській
академії; 2) реорганізацією Шосткинського порохового виробництва;
вдосконаленням практичного досвіду в науково-дослідних лабораторіях
Німеччини та Бельгії; ініціацією реформ у виробництві пороху та контролю