Упрощенная HTML-версия
76
удосконалення
загальних
зональних
систем
землекористування,
забезпечення збереження, збагачення раціонального використання
біорізноманіття посівних площ і сівозмін, врахування алелопатичної дії та
післядії в агроценозах, екологобезпечне використання органічних добрив, у
тому числі сидератів, використання біологічного азоту за рахунок
інтенсифікації процесу азотфіксації та підвищення мікробіологічних
процесів у ґрунті, введення принципів біологічного землеробства [99].
Одним із найважливіших завдань сучасної сільськогосподарської
науки є вирішення проблеми біологізації землеробства, підвищення
рентабельності та стійкості агрофітоценозів, отримання стабільних урожаїв
високоякісної продукції. Вирішити його можливо шляхом створення
принципово нових біотехнологій вирощування рослин з урахуванням
особливостей їхньої взаємодії та післядії.
Під
альтернативним, або органічним, землеробством
розуміють
запровадження прогресивних технологій, орієнтованих на екологічно чисті
агротехнічні методи (гній, торф, сидерати тощо) на основі застосування
екологічно безпечних сівозмін. Усі поживні речовини, що виносяться з
урожаєм, мають бути знову повернені в ґрунт через компости, перегній,
зелене добриво. Сівозміна є визначальним чинником і відіграє провідну роль,
тому недоцільно вирощувати у сівозміні культури, які особливо вимогливі до
забезпечення елементами живлення. Перевагу надають бобовим культурам і
культурам, більш конкурентоздатним щодо бур’янів, менш чутливим до
хвороб і шкідників і менш вимогливим до забезпечення поживними
речовинами.
Мета альтернативного землеробства − якнайдовше зберегти
родючість ґрунту [45, c. 97].
Тенденція до інтеграції наукових досягнень не є випадковою, вона
продиктована самим життям – глобальним впливом антропогенного
фактору на біосферу, зміною хімічного складу атмосферного повітря,
коливанням концентрації в ньому вуглекислого газу та кисню, зміною
кліматичних умов, посиленням деструкційних процесів довкілля,