Упрощенная HTML-версия
166
Отримані експериментальні результати дозволили Л.Д. Юрчак
пропонувати семи–, восьми– та дев’ятипільні сівозміни для лісостепової зони
України, в які культури вводили за алелопатичним критерієм, а шавлію
повертали на те саме поле через 5–7 років. Учена запропонувала таку
послідовність:
I – чистий пар, озима пшениця сорту Обрій, шавлія мускатна
першого року, шавлія мускатна другого року, змієголовник; кормові трави;
кукурудза на зерно.
II – яра пшениця – озимий ріпак; шавлія першого року; шавлія
другого року, непета лимонна першого року; непета другого року і непета
третього року; кукурудза на силос; кормові трави.
III – кукурудза на силос; бобово-злакові суміші, озима суріпиця;
шавлія першого року, шавлія другого року; м’ята перцева першого року
вегетації; м’ята другого року і м’ята третього року вегетації.
IV – гречка сорту Астра, шавлія першого року, шавлія другого року,
чорнобривці відмічені, змієголовник молдавський; озима пшениця, бобово-
злакові суміші, кукурудза на силос, люпин на зелене добриво.
Характерною особливістю цих сівозмін є наявність не одного виду
АР, а двох–трьох, що має важливе значення для підвищення рентабельності
ефіроолійного виробництва (пролонгована завантаженність заводів
ефіроолійною сировиною).
Отже, сумісні посіви – це не тільки засіб усунення негативної дії
колінів рослини-едифікатора, але й один із прийомів оптимізації агроценозу
шляхом збагачення його біорізноманіття та екологічно чистої боротьби з
бур’янами у міжряддях. Л.Д. Юрчак наголошувала, що надійності та
стабільності високопродуктивних агрофітоценозів можна досягти й іншими
складниками взаємодіючої системи – компостованим шротом і
післязбиральними рештками, інтродукцією корисної ґрунтової мікробіоти,
добором наступних толерантних культур у сівозміні тощо [50; 262–264].