Упрощенная HTML-версия
164
різноманітна й непостійна навіть у однієї рослини, а також толерантністю,
тобто здатністю рослин переносити їхні надмірні концентрації, що детально
було описано в окремо виданих рекомендаціях (1990) [109]. Робота
проводилась
у
спеціалізованих
господарствах
«Шалфейный»,
«Бахчисарайский» (Крим),
«Сокологорненский» (Запорізька обл.),
«Софиевский» (Одеська обл.), а також у радгоспах Молдови. Для підвищення
схожості та продуктивності рослин було запропоновано нові методи обробки
насіння, норми та строки сівби, догляду за рослинами, збирання ЕО сировини
тощо [109, с. 3].
Враховуючи високу алелопатичну активність шавлії мускатної,
повільний її ріст до фази цвітіння, ширину міжрядь (45–70 см) та велику
забур’яненість, важливий етап роботи полягав у підборі рослин-
ущільнювачів, які були б алелопатично сумісними з основною культурою та
сприяли б її оптимальному розвитку й отриманню високоякісних урожаїв.
Зазвичай шавлія вирощують як промислову культуру в шести–
десятипільних сівозмінах. Під неї відводять чисте від бур’янів поле після
таких культур, як озимі зернові, зерно-бобові, кормові трави тощо. Уже було
встановлено, що після озимої пшениці урожайність шавлії та збір ЕО на
8–10 кг/га була вищою, ніж після інших попередників.
У результаті проведених Л.Д. Юрчак досліджень алелопатичних
властивостей шавлії, вирощуваної в промислових умовах спеціалізованих
господарств Криму та Запорізької області встановлено, що озима пшениця
найбільш толерантна до ФАР шавлії [261], тому вибір її як послідовника
цілком виправданий.
Порівняльний аналіз ЕО показав, що рослини-ущільнювачі суттєво
змінюють співвідношення її основних компонентів. Найгірший варіант –
шавлія з кропом, найкращий – шавлія з ярою суріпицею, сорт Чаніта.
Високий вміст компонентів в ЕО спостерігали при попарному вирощуванні
шавлії з нагідками, змієголовником, чорнобривцями.