Упрощенная HTML-версия
157
забезпечує оптимальні умови для отримання високоякісної продукції
сільськогосподарських рослин, є родючість ґрунту, яка визначається
комплексом органічних сполук, зокрема, вмістом гумусу, його якістю,
відмерлими органічними рештками [252−253].
Коренева система ‒ робочий орган рослин – безпосередньо контактує з
ґрунтом і через неї в рослину потрапляють поживні речовини, а в ґрунт ‒
кореневі виділення. Усвідомлюючи важливість означеного питання,
Л.Д. Юрчак зі своєю групою спрямувала увагу на вивчення агрохімічних,
біохімічних та мікробіологічних показників ґрунту під культурою шавлії
мускатної в лісостеповій зоні України. Результати досліджень переконливо
довели, що алелопатична активність ґрунту має комплексний характер і її
обумовлюють ФАР рослинного і мікробного походження [110, с. 80].
Культуру шавлії (сорти В-24 та С-785), вирощувану в різних ґрунтово-
кліматичних зонах (Степ та Лісостеп України), дослідниця вивчала більш
детально, ніж інші культури. Тому на прикладі шавлії встановлено різну
алелопатичну активність ґрунту, причому сорт С-785 більше впливав на
ґрунт, аніж сорт В-24 – активність СРР і ЛР у першому випадку вища, ніж у
другому.
Активність
темно-сірого
опідзоленого
ґрунту
(НБС імені М.М. Гришка), хоча і змінювалася за фазами розвитку шавлії, але
не так відчутно, як на південних ґрунтах, що свідчило про різний рівень
накопичення колінів [254].
Упродовж трирічного вирощування шавлії на одному й тому ж полі
(чорнозем карбонатний) спостерігалося збільшення фітотоксичності ґрунту.
У варіанті з 8-річною монокультурою шавлії без внесення добрив (темно-
сірий опідзолений ґрунт) у післяжнивний період алелопатична активність
виявляла стимулівну дію. Л.Д. Юрчак припускала, що сприятливий
гідротермічний режим і швидка мінералізація ґрунту не призводили до
накопичення фітотоксичних речовин. Проте результати вирощування шавлії
у монокультурі свідчили про сильне гальмування її ростових процесів,
зміщення фаз розвитку, низьку продуктивність. Учена вважала, що у даному