Упрощенная HTML-версия
121
вивчити алелопатичні властивості виділених меланінових фракцій на
прикладі росту коренів проростків пшениці, озимого жита та крес-салату. У
результаті Л.Д. Юрчак довела, що меланінові фракції, вилучені із біомаси
гриба, а також із кислотного гідролізату біомаси, суттєво інгібують ріст
коренів означених рослин, а також відзначила їхню високу активність. Вона
припустила, що аналогічне явище можливе в природних умовах, де гідроліз
меланінових утворень можливий за наявності органічних кислот, що є
продуктами життєдіяльності грибів, а також відмирання й розкладання
рослинної маси. Поширення спор гриба
St. alternans
у ґрунті, а також
можливість переходу його меланінових фракцій у природні розчини
зумовлюють теоретичний і практичний інтерес у виявленні алелопатичної
ролі меланіну. Одержані результати та ґрунтовні висновки вчена
опублікувала в тезисній формі, а згодом широко виклала в об’ємній статті,
що
вийшла
друком
у
журналі
«Прикладная
биохимия
и
микробиология» [179−180].
Розкладання зеленого добрива в ґрунті як складний процес у
мікробіологічному аспекті залишався недостатньо вивченим. З огляду на це,
Л.Д. Юрчак не припиняла дослідження мікрофлори гнильної маси люпину і
з’ясовувала її вплив на культури, які висівали після заорювання сидератів.
Вона виявила, що додатковим джерелом БАР у ґрунті є метаболіти
різноманітних представників сапрофітної мікрофлори, які розкладають
рослинну масу люпину, заорану на зелене добриво. У періоди максимального
розвитку мікроорганізмів ‒ продуцентів токсигенних речовин можливе
додаткове посилення токсичності ґрунту за рахунок їхніх метаболітів.
Біотичні речовини мікроорганізмів позитивно діють не лише на кореневу
систему рослин, але й на ріст надземної маси, збільшуючи їх
врожайність [166].
У 1971 р. Л.Д. Юрчак успішно захистила дисертацію [35] на здобуття
наукового ступеня кандидата біологічних наук. Зокрема, в роботі ґрунтовно
викладено питання стосовно характеру динаміки ФАР і чисельності