Стр. 122 - yurchak-ev-k

Упрощенная HTML-версия

122
мікроорганізмів у гнильній масі люпину та навколишньому ґрунті;
активності летких виділень сидерального люпину в ґрунті і поза ним;
біологічної активності метаболітів мікроорганізмів, які беруть участь у
розкладанні люпину; динаміки якісного складу ФАР при розкладанні
рослинної маси люпину. Великий за обсягом експериментальний матеріал,
одержаний Л.Д. Юрчак, слугував підставою стверджувати, що продукти
розкладу люпину, заораного на зелене добриво, мають високу алелопатичну
активність. Серед них виявлено леткі й водорозчинні амінокислоти, органічні
кислоти, алкалоїди, індольні та фенольні речовини тощо. Результати
досліджень свідчили, що ці сполуки виявляють не лише позитивну дію на
ріст і розвиток культурних рослин, а й іноді – гальмівний ефект під впливом
концентрації цих речовин, що залежить від умов екологічного середовища
(наприклад, нестача вологи в ґрунті). Окрім того, певну роль можуть
відігравати також ФАР гнильної маси люпину і метаболіти супутньої
мікрофлори.
Дослідниця встановила, що в результаті розкладання безалкалоїдного
люпину алелопатична активність сполук значно вища по відношенню до
алкалоїдного люпину. Спираючись на ці дані, Л.Д. Юрчак уперше
рекомендувала виробництву всебічне впровадження в сільське господарство
зеленого добрива (сидерату) саме безалкалоїдні форми люпину. Вона довела
також доцільність висіву озимих культур після двотижневого терміну
розкладання люпину, оскільки на третьому тижні й подалі гнильна маса
люпину утворює ФАР стимулівної дії.
Результати дослідів Л.Д. Юрчак свідчили, що основна роль у
розкладанні важких сполук люпину належить грибам. Чисельною групою
були бактерії, що брали участь у перегниванні люпину, найменшою за
кількістю – актиноміцети. Учена встановила, що мікроорганізми гнильної
маси люпину і прилеглого ґрунту також є продуцентами алелопатично
активних сполук.