Упрощенная HTML-версия
112
гальмівних речовин є продуктами автолітичного розпаду білків. Окрім цього,
проаналізовано дію гальмівних речовин на врожайність та якість
сільськогосподарських культур, а також надано рекомендації щодо частоти
чергування їх у сівозмінах [161−162].
Наступна серія досліджень з алелопатії стосувалася дії летких виділень
на проростання насіння та фотосинтез рослин [163]. Було з’ясовано, що леткі
виділення подрібнених листків багатьох бур'янів виявляють гальмівну або
стимулюючу дію на проростання насіння редису, маку, крес-салату й
пшениці. Взаємозв’язку між активністю ВРР і ЛР не виявлено. Також
встановлено, що пригнічувальний вплив летких виділень гнильної маси
бур'янів і пожнивних решток, насамперед, пов'язаний із виділенням аміаку.
Вперше
виявлено суттєву інгібуючу дію летких виділень рослинної маси
бур'янів на фотосинтез рослин кукурудзи (
Zea mays
L.), огірків (
Cucumis
sativus
L.), буряків; натомість, у рослин конюшини (
Trifolium pretense
L.),
соняшнику і квасолі (
Phaseolus vulgaris
L.) сповільнення процесів
фотосинтезу було слабшим; найстійкішим до дії виділень виявився
фотосинтез листків картоплі (
Solanum tuberosum
L.). Дослідниками було
доведено, що ЛР багаторічних бур'янів є активнішими порівняно з
однорічними; інтенсивність впливу ЛР залежить від тривалості експозиції та
чутливості рослини-акцептора.
Прихильники нового напряму тепер мали можливість вирішувати
принципові питання на підставі багаторічних даних. У 1965 р.
А.М. Гродзинський
запропонував
схему
хімічної
взаємодії
рослин [1, с. 6] (дод. Ц), згідно з якою донором вважали рослину, що виділяє
речовини; акцептором ‒ рослину, що зазнає впливу досліджуваних виділень.
Дія рослини-донора на рослину-акцептор можлива у тому разі, якщо виділені
речовини мають водорозчинну або газоподібну форму. Тому для алелопатії
істотно важливими є два типи речовин ‒ водорозчинні й леткі.
Дослідники вважали рослинними виділеннями будь-яке відчуження
речовин, якщо воно відбувається в іонній або молекулярній формі. На