Упрощенная HTML-версия
58
Мартукського району Актюбінської області, завідує спеціальними курсами
механізаторів, читає лекції з дисциплін «агротехніка» і «сільськогосподарські
машини». Також виконує обов’язки політрука пункту Всеобучу при селищі
Ново-Михайлівське та виступає із доповідями перед колгоспниками. З
грудня 1942 р. призначений науковим керівником Стерлитамакського
дослідного поля Башкирської науково-дослідної рільничої станції, яку на той
час очолював професор П.А. Власюк. Проводить спеціальні дослідження з
вивчення прийомів вирощування культури цукрового буряку в південній
частині лісостепових районів Башкирської АРСР. Розробляє комплекс
протипосухової агротехніки, що дозволяла забезпечити у несприятливих
кліматичних умовах 1942 р. врожай цукрових буряків понад 150 ц/га та їх
високу насіннєву продуктивність у 1943 р. Експериментальні результати
були впроваджені у практику колгоспного бурякосіяння в Башкирії та
сусідніх областей.
За ініціативи вченого вперше в цьому регіоні вивчено особливості
агротехніки нової культури – рицини. Її продукція мала виняткове
народногосподарське значення в роки війни. Крім того, О.Т. Калачиков
запропонував удосконалений агроприйом, що значно підвищував
урожайність місцевих сортів гречки й картоплі. Свої здобутки він активно
висвітлює на сторінках місцевої преси. За цей період дослідник підготував до
друку низку брошур, які, на жаль, так і не побачили світ і залишились у
вигляді рукописів, а саме: «Агротехнічне обґрунтування сівозмін у колгоспах
Ново-Федорівського МТС, Актюбінської області, Казахської РСР» (1941);
«Програма агротехнічних дослідів і введення сівозмін Стерлитамакського
поля БАРСР» (1942); «Ефективність передпосівного і післяпосівного
прокатування цукрового буряку і гречки в умовах посушливої весни і літа»
(1943); «Вплив на врожай співвідношення вівса і гороху у змішаних посівах»
(1943).