Упрощенная HTML-версия
59
2.3. О.Т. Калачиков – організатор галузевого дослідництва у
1944–1953 рр.
У грудні 1943 р. РНК УРСР відкликає О.Т. Калачикова до України. На
початку 1944 р. він працює заступником директора з наукової роботи
Українського НДІ соціалістичного землеробства, а згодом його призначають
начальником Cектору науково-дослідних установ Наркомзему УРСР [78,
арк. 147]. Таким чином учений стає керівником і організатором побудови
галузевого дослідництва в Україні. Створений у 1935 р. [79] координаційний
центр розвитку сільськогосподарської науки у післявоєнний період декілька
разів змінював назву: Сектор науково-дослідних установ (1944–1946);
Управління науково-дослідних установ (1947–1948); Головне управління
сільськогосподарської пропаганди (1949–1952); Головне управління
сільськогосподарської пропаганди та науково-дослідних установ (1953);
Головне управління сільськогосподарської пропаганди та науки (1954);
Головне управління сільськогосподарської науки (1955–1956).
Отже, розпочинається новий етап життєдіяльності науковця і педагога
О.Т. Калачикова (додаток В3). Уся робота спрямовується на виконання
відповідних постанов партії та уряду щодо якнайшвидшої відбудови
зруйнованого війною сільського господарства й налагодження його
наукового забезпечення. Йдеться про відновлення повноцінної діяльності
досить розгалуженої мережі, що налічувала 64 галузеві дослідницькі
інституції.
Відповідно до постанови ЦК КП(б)У та РНК УРСР за № 545 від
13 грудня 1943 р. було відновлено діяльність Центральної наукової
сільськогосподарської бібліотеки, 5 науково-дослідних інститутів та
8 дослідних станцій. Станом на 15 липня 1944 р., згідно з постановою РНК
УРСР № 678 від 17 червня 1944 р. [80], вже працювали 59 науково-дослідних
установ НКЗС УРСР, з них: ЦНСГБ, 10 науково-дослідних інститутів,