Упрощенная HTML-версия
7
функціонування продовжила Науково-консультаційна рада НКЗС (1927–1930), до
складу якої входило понад 50 найвидатніших аграріїв – учених і практиків, яким
вдалося створити більшість сучасних галузевих інститутів.
Плідна діяльність СГНКУ та НКР стали підґрунтям для успішної
інститутизації сільськогосподарської дослідної справи і становлення академічної
форми організації галузевого дослідництва в Україні через створення у 1931 р.
Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук. Академічна установа
входила до системи ВАСГНІЛ і перебувала на державному фінансуванні за
кошторисом НКЗС УСРР. До структури ВУАСГН увійшли всі
сільськогосподарські науково-дослідні інститути на території УСРР з філіями та
Центральна сільськогосподарська бібліотека. Склад Президії Академії: президент
– академік-грунтознавець О.Н. Соколовський, перший віце-президент – професор
А.М. Сліпанський, віце-президенти – Т.Г. Білаш і П.І. Попов, члени президії –
М.Е. Левенштам, І.М. Боднар, М.Т. Варфоломєєв, К.К. Віторт, учений секретар –
Я.С. Харченко.
Становлення єдиного організаційного й науково-методологічного центру
сільськогосподарської науки в УСРР відбувалося в умовах задекларованої
партійними органами соціалістичної реконструкції сільськогосподарського
виробництва. Складовою цього процесу став масовий голодомор у 1932–1933 рр.,
що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості УСРР.
Влада приховувала злочин і призначала «винуватців». У 1933 р. діяльність
Академії було різко розкритиковано, а керівництво, окрім президента
О.Н. Соколовського, звільнено з посад, віце-президентами стали – Ф.П. Тесленко,
Ю.С. Єфроїмський, М.Т. Варфоломеєв.
Обґрунтовано, що моделювання системи наукового забезпечення
сільськогосподарського виробництва УСРР здійснювалося впродовж усього
періоду функціонування Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук. У
перші роки функціонування Академії розгорнули роботу сектори організаційно-
координуючого, методологічного характеру. У цьому полягала актуальність на
початковому етапі діяльності мережі науково-дослідних установ ВУАСГН. Надалі