Упрощенная HTML-версия
6
форм і методів організації наукового забезпечення сільськогосподарської галузі.
Внаслідок розгорнутого обговорення на сторінках преси сформувалося кілька
основних проектів реконструкції науково-дослідної справи, серед яких
найбільшою змістовністю вирізнявся проект НКЗС УСРР, у якому передбачалося
створення загальнореспубліканських інститутів (організації та економіки
соціалістичного сільського господарства, генетики і селекції, механізації та
електрифікації, ґрунтознавства, меліорації, прикладної ботаніки, лісового
господарства, науково-практичної ветеринарії, землеробства, тваринництва,
сільськогосподарської метеорології, захисту рослин, удобрення, рибного
господарства), всесоюзних спеціальних інститутів (зернового господарства,
плодово-ягідного
виробництва,
лікарських
рослин,
цукробурякового
господарства, кукурудзи, свинарства), а також зональних станцій, опорних
пунктів і дослідних господарств. Тривале дискутування завершилося у 1930 р.
визнанням доцільності саме проекту НКЗС, який і було прийнято за основу та
задекларовано планування сільськогосподарської науки в програмно-
методологічному зв’язку з ВАСГНІЛ з урахуванням необхідності створення в
Україні у системі НКЗС галузевого осередку – Всеукраїнської академії
сільськогосподарських наук.
До основних завдань дослідження належить реконструкція процесу
організації й розгортання діяльності галузевого академічного центру, формування
його управлінських і функціональних механізмів з урахуванням умов
впровадження нових методологічних підходів у програмування проблематики
робіт. У цьому зв’язку, насамперед, розкрито спроби централізації керівництва
сільськогосподарською наукою та дослідною справою упродовж 1920-х років. Як
показав ретроспективний аналіз, водночас із розвитком науково-організаційних
основ сільськогосподарської науки розгортався процес становлення її
координуючих органів. Предтечею Національної академії аграрних наук України
став Сільськогосподарський вчений (згодом науковий) комітет України (СГНКУ)
(1918–1927), який ініціював створення низки дослідних агрономічних станцій,
започаткував роботу науково-дослідних інститутів. Результати його успішного