Упрощенная HTML-версия
380
рівень механізації, енергопостачання тощо). Усе разом давало змогу пов’язати
спеціалізацію з конкретними умовами виробництва з метою подальшого
підвищення рівня продуктивних сил у галузі сільського господарства України.
Усі науково-дослідні установи мережі ВУАСГН у 1931 р. провели певні
підготовчі заходи щодо складання другого п’ятирічного плану розвитку
сільського господарства (1933–1937)
арк. 6]. Зокрема, в УНДІ
сільськогосподарської меліорації розроблено основні тези 2-ї меліоративної
п’ятирічки в Степу та генеральний план осушувальних робіт (схеми по окремих
басейнах річок). Науковий колектив Української науково-дослідної станції
хмелярства дослідив райони поширення культури хмелю відповідно до
контрольних показників п’ятирічки. У Південному науково-дослідному інституті
плодівництва та ягідного господарства розроблено два варіанти п’ятирічного
плану розвитку плодоягідних господарств на території України.
Зауважимо, що підготовку до складання другого п’ятирічного плану
розпочали ще до проведення 17-ї Всесоюзної конференції ВКП(б). Робота за своїм
характером і змістом виглядала як опрацювання попередніх матеріалів і робочих
гіпотез, які частково використовували оперативно-господарські організації. А вже
постанови 17-ї партконференції, яка відбулася 30 січня – 4 лютого 1932 р. у
Москві, визначили чіткі основні напрями народногосподарського розвитку й
пріоритетні напрями подальшої науково-дослідної роботи. Завдання
організаційно-господарського
зміцнення
колгоспів
обговорювалися
на
ІІІ конференції КП(б)У, що відбулася у Харкові 6–9 липня 1932 р. Її резолюціями
було прийнято до виконання встановлений для України план хлібозаготівель у
356 млн пудів
c. 392]. Також привернуто увагу науковців до недостатнього
опрацювання типів соціалістичних господарств, госпрозрахунку і відрядності, на
які припадало лише 27 % дослідницької тематики. Тому науково-дослідна робота
спрямовувалася на вивчення способів організації виробництва та праці на нових
принципах побудови сільськогосподарського виробництва. Визначалося як
обов’язкове забезпечення у 1932 р. відповідного комплектування економічних
відділів науково-дослідних установ кадрами, а також посилення методологічного