Упрощенная HTML-версия
379
бригади як основної виробничої ланки з подальшим усуненням впливу сезонності
роботи основних виробничих кадрів трактористів і бригадирів. Місце
другорядних галузей у зернорадгоспі визначали необхідністю вироблення певної
кількості продуктів харчування та використанням відходів зернової галузі. У
1933–1937 рр. розглядали проблему якісних показників господарювання як одну з
найактуальніших, що поєднувала врожайність, собівартість, продуктивність
праці, коефіцієнт використання енергетично-технічної бази тощо. З урахуванням
часткової механізації виробничих процесів, ефективної організації праці,
застосування комплексу агротехнічних заходів та системи добрив було
заплановано наступну врожайність (табл. 5.3)
с. 145].
Таблиця 5.3
Урожайність основних сільськогосподарських культур по роках, ц
Попередники
Озима
пшениця
Ячмінь
Овес
Кукурудза
№
п/п
Роки
1933
1937
1933
1937 1933 1937 1933 1937
1
Чистий
пар
14
21
–
–
–
–
–
–
2
Кулісний
пар
12
17,6
–
–
–
–
8,5
10
3 Просо
9
–
–
–
–
–
13
–
4 Стерня
10
15
10
16
6,5
12
–
–
Отже, сталий процес підвищення врожайності сільськогосподарських
культур свідчить про ефективність запропонованого проекту зернорадгоспу.
Найбільш чітко простежується підвищення рівня врожайності озимої пшениці та
ячменю. Таким чином, виробничі типи сільськогосподарських підприємств
проектували на основі конкретних показників організації господарства
(агротехніка, машини, знаряддя, способи обробітку грунту, комбінування,
організація праці, врожайність, продуктивність праці, собівартість тощо). Крім
того, у процесі проектування враховували основні завдання розвитку
зернорадгоспів, передбачені другим п’ятирічним планом (рух капіталовкладень,