Упрощенная HTML-версия
377
розвитку зернорадгоспів у 1933–1937 рр. У кожному зернорадгоспі було безліч
особливостей та відмінностей у веденні виробництва, які вимагали уваги при
проектуванні перспектив розвитку. Виробничий тип допомагав поєднати
планування зверху із зустрічним плануванням знизу. Його розроблено на
конкретному підприємстві – Бугському зернорадгоспі, одному із зернових
господарств, розташованих у південній степовій смузі (Одеська та
Дніпропетровська обл.).
Зєясовано, що основним орієнтиром щодо визначення розмірів території
зернорадгоспу стала директива щодо «розукрупнення зернорадгоспів та
утворення стабільності у землекористуванні радгоспів й колгоспів». Відповідно,
було спроектовано у зернорадгоспі п’ять відділів площею 6000–7000 га та
загальною площею ріллі 31340 га. Основним в організації території було
створення умов для одержання найвищої ефективності у роботі бригад,
використання засобів виробництва та його обслуговування – організаційного й
технічного. Факторами, які обумовлювали таке розміщення дільниць і відділів, як
і конфігурацію останніх, була наявність вільних земельних фондів у районі.
Провідною культурою у проекті зернорадгоспу визначено озиму пшеницю,
на яку припадало 50 % загальної орної площі. Наступними за значимістю
культурами були ячмінь та кукурудза (табл. 5.2)
с. 142].
Таблиця 5.2
Розміщення провідних культур (1933–1937, %)
№
п/п
Роки
1933 р.
1934 р.
1935 р.
1936 р.
1937 р.
1
Озима
пшениця
16.913
16.388
16.535
15.330
15.486
2
Ячмінь
4.310
3.028
3.385
2.248
1.780
3
Овес
1.080
1.000
1.000
1.000
1.000
4
Кукурудза
4.926
5.654
5.699
7.037
6.436
5
Чистий пар
6.428
7.037
6.420
5.730
6.654