Упрощенная HTML-версия
354
Його поділяли на підрозділи енергетики й електрифікації, механізації
рослинницької галузі, механізації тваринництва та транспорту
арк. 32].
Від 1928 р. в сільському господарстві розпочали організацію машинно-
тракторних станцій (МТС), які стали певним провідником організаційно-
господарського зв’язку між індустріалізацією та колективізацією народного
господарства. Особливо активно їх створювали у 1930 р. з утворенням
Всесоюзного центру машинно-тракторних станцій – Трактороцентру, відповідно
до проекту НК РСІ СРСР й згідно з дорученням РНК СРСР, затвердженого Радою
праці та оборони (РПО) СРСР. Також РПО СРСР затвердила склад
організаційного бюро Всесоюзного центру МТС (Маркевич С.П., Камінський Г.Н.
та Біленький М.Н.) під головуванням І.Е. Клименка. В УСРР діяв Комітет
сприяння будівництву радгоспів та МТС, склад якого затверджено РНК УСРР та
ВУЦВК (Петровський, Шліхтер, Горбань, Свистун, Дудник, Яцевський, Гаврилів,
Нурінов, Мусульбас, Сірко, Левенштам, Сидорів, Іллін)
. Українська
економічна нарада (УЕН) визначила конкретні райони організації МТС у
1929/1930-му господарському році за погодження з РПО.
Отже, розпочалося планово-організаційне масове розміщення МТС. Якщо
наприкінці 1929 р. в УСРР діяло 37 таких станцій, то у 1930 р. вже налічувалося
понад 150
. Частина з них належала Трактороцентру, частина – Союзцукру, а
решта були кооперативними. Згідно з постановами XVI партз’їзду, ЦК ВКП(б) від
16 листопада 1930 р. та ЦК ВКП (б) від 29 грудня 1930 р. щодо розвитку
сільського господарства, основну увагу приділяли механізації господарств у зоні
Степу, зокрема його посушливій частині. Меншою мірою механізація
розгорнулася на Правобережжі та Поліссі. Кількість МТС швидко зростала,
набираючи ваги у процесі реконструкції сільського господарства і відповідної
ролі в підвищенні рівня продуктивних сил країни. Крім того, перед МТС
ставилися певні господарські вимоги, зокрема щодо сівозмін, дотримання
агротехніки та ін. Так, вони мали забезпечити своєчасне висівання
сільськогосподарських культур, ранню оранку парів упродовж 20 робочих днів,
лущіння протягом 7–8 днів після жнив, зяблеву оранку під усі ярі та просапні.