Упрощенная HTML-версия
352
Ценковського. Кафедрою з вивчення сапа і періпневмонії досліджено
цитотоксичні сироватки, як фактор, стимулюючий утворення гемолізинів.
Продовжували роботи з вивчення впливу pH середовища на показання WaR,
аналізу методів приготування антигенів періпневмонії. Працівники кафедри
мікробіології досліджували питання диференціювання збудників газових
набряків; процеси вірусоносійства і вірусовиділення під час періпневмонії. На
кафедрі
кровопаразитових
захворювань
вивчали
методи
отримання
трипанозомного антигену великої сили та особливості WaR як першого методу
діагностики у місцевостях, підозрюваних на поширення парувальної худоби;
досліджували ліпоїдний антиген і ліпоїдну реакцію як метод діагностики
прихованих форм дуріни та резистентность еритроцитів під час лікування дуріни
нагінолом. Кафедра гельмінтології вела дослідження з дегельмінтизації овець і
свиней із залученням низки реакцій організму тварини на основі проведених
дослідів масової дегельмінтизації цих тварин у Державному заповіднику «Чаплі» і
Держплемрозпліднику Носівської сільськогосподарської дослідної станції;
здійснювала пошук більш точних методів діагностики тріхинельозу.
Досліджували колекцію паразитів колюче-голових, зібрану 1-ю Українською
гельмінтовою експедицією та колекцію паразитів черв’яків домашніх, зібраних у
Харкові 2 і 3-х експедиціями.
У 1934 р. структуру інституту формували такі відділи: вивчення хвороб
коней, великої рогатої худоби, свиней, дрібних тварин і птиць, мікробіології,
протозоології, гельмінтології, санітарії і гігієни, фармакології і хіміотерапії,
патофізіології, патоморфології, діагностики, виробництва біопрепаратів та дві
лабораторії (вивчення хвороб бджіл і токсикологічна). Крім того, на цей період
основний науковий склад налічував кваліфікованих співробітників. Упродовж
1935–1940 рр. коло проблемних питань дослідництва розширилося і охоплювало
фундаментальні та прикладні аспекти профілактики й боротьби з основними
інфекційними хворобами сільськогосподарських тварин.
Як і для усієї країни, цей період залишив згубний слід в історії
ветеринарної медицини. Сучасним дослідникам вдалося з’ясувати, що за