Стр. 274 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

274
Встановлено, що у 1931 р. до структури Академії входили 6 секторів
(організаційний, планово-методичний, матеріально-фінансовий, редакційно-
видавничий, масової роботи, кадрів), управління справами, бюро закордонного
досвіду, комісія перевірки виконань та комісія боротьби з наслідками шкідництва
в наукових установах; у 1932 р. – 6 секторів, 3 бюро та комісія перевірки
виконання; у 1933 р. – 11 секторів і спецбюро. Після реорганізації у 1934 р.
структурними складовими стали 2 відділи (соціалістичного землеробства,
тваринництва), управління справами, спецбюро, видавництво, постійна нарада в
справі хат-лабораторій, фінансово-господарське управління та експертна комісія в
справах винахідництва. Станом на 1931 р. до структури мережі ВУАСГН входило
8 спеціальних науково-дослідних інститутів союзного підпорядкування, 11
загальних науково-дослідних інститутів республіканського значення та 14
дослідних станцій. Складовими структури були Центральна сільськогосподарська
бібліотека, 4 заповідники та більше сотні опорних пунктів. У наступні роки
структура частково змінювалася.
Формування мережі ВУАСГН відбувалося шляхом реорганізації системи,
структури й методів роботи всієї мережі існуючих науково-дослідних установ, які
працювали у сільському господарстві. В основу перебудови було покладено
принципи повної організаційної планово-програмної та методологічної єдності
всіх науково-дослідних установ та тісного зв’язку науково-дослідної роботи з
сільськогосподарським виробництвом. Спеціалізація науково-дослідних установ
відповідала спеціалізації сільськогосподарського виробництва за окремими
галузями й сільськогосподарськими районами. Використання науково-технічного
персоналу науково-дослідних установ передбачало його участь у підготовці
наукових кадрів і практичних працівників у сільському господарстві.
З’ясовано, що упродовж першого року діяльності ВУАСГН розробила
детальний план науково-організаційної роботи на 1931 р. помісячно відповідно до
структури, який головним чином базувався на затвердженні функцій й розподілі
завдань між секторами та вивченні й узагальненні стану науково-дослідної роботи
у сільському господарстві УСРР. До найголовніших здобутків ВУАСГН за період