Упрощенная HTML-версия
263
солончаках. Співробітники заповідника одержали врожай на солончаках на рівні
16,9, чорноземах – 7,9 і солонцюватих ґрунтах – 6 ц/га рису.
Опрацювання заходів проти посухи та запобігання загибелі озимини.
Проблема захисту озимини від загибелі взимку була надто важлива для озимого
клину України, а посухи вважалися найбільш загрозливими для степової частини
країни. Результати дослідження попередніх років довели, що у вирішенні обох
проблем можуть бути ефективними лише заходи комплексного характеру. На
основі всебічного вивчення явища посухи виявлено ефективність агротехнічних
та меліоративних заходів, важливість селекції посухостійких культур для районів,
що найбільше відчувають вплив посухи. Стосовно районів було розглянуто
питання про заміну сільськогосподарських культур, які частіше пошкоджуються
посухою, на більш посухостійкі.
Після катастрофічної загибелі озимини в 1927–1928 рр. НКЗС УСРР
доручив Українському науково-дослідному інституту рослинництва – тодішньому
Інституту прикладної ботаніки – систематично досліджувати причини загибелі
озимини
. Тоді ж провели велику науково-дослідні установи роботу і
виявили основні причини загибелі озимини в різних районах та райони з
найбільшим ризиком пошкодження озимини взимку. Як виявилося, на загибель
озимини впливає надзвичайно багато чинників. Основним з них є фізіологічні
властивості сорту, агротехнічні заходи, властивості ґрунту, час сівби та ін.
Співробітники УНДІ рослинництва за дорученням Наркомзему УСРР
проводили плідну роботу щодо вивчення сортової справи у господарствах
.
Внаслідок обстежень і вивчення стійких місцевих сортів при дослідженні загибелі
озимини науковцям вдалося зібрати багатий сортовий матеріал, що потребував
збереження та всебічного використання для подальшого розвитку селекції,
насіннєвиробництва та сортозаміни. Зважаючи на слабку організацію цієї роботи
та невчасне і недостатнє фінансування Наркомземом, обстеження проводили як
позапланову роботу спеціальною сортовою комісією при дирекції інституту. Як
наслідок, допущено чимало технічних недоліків, чітко не визначено методологію
всієї роботи з сортами. Оцінка сортів за анкетними даними господарств не була