Стр. 255 - schebetuk-nb-d

Упрощенная HTML-версия

255
Дніпропетровській області – ячменю і кукурудзи, до Донецької та Одеської
областей доведено середні показники.
Варто зазначити про завдання збереження посівів зернових культур від
загибелі через низьку температуру грунту та повітря або її коливання, що
передбачало зменшення негативного впливу за допомогою комплексу запобіжних
заходів за окремими напрямами
. Агротехнічні заходи
полягали у затриманні
снігу та поширенні лісозахисних смуг, знищенні льодової кірки механічними
способами, підсіванні до озимини рослин із мичкуватим корінням тощо. Серед
інших заходів визначено яровизацію відповідно до розробленої Т.Д. Лисенком
методології
. Яровизація передбачала прискорення росту й розвитку пшениці,
зокрема весняного посіву. За результатами проведених у 1932 р. дослідів було
визначено, що виколошування прискорюють місцеві тверді сорти пшениці, а
менше – селекційні ранньостиглі сорти. Попередні підсумки засвідчили
збільшення врожайності на 1 ц, в окремих господарствах – на 3 ц. У 1933 р. було
заплановано яровизацію на площі 200 тис. га.
Таким чином, на четвертому пленумі ВУАСГН розглянуто основні
шляхи
наукового забезпечення підвищення врожайності зернових культур. Увесь
комплекс розроблених агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення
врожайності, вже з 1933 р. впроваджувався у виробництво
.
П’ятий
пленум
ВУАСГН відбувся в Києві 22–27 листопада 1932 р. і
зосередив свою роботу на розгляді проблеми підвищення врожайності цукрового
буряку
. З розгорнутою доповіддю «Розвиток бурякового господарства
України та підвищення врожайності буряку» виступив Я.С. Харченко
. Варто
зауважити, що основну увагу доповідач приділив порівнянню виробництва
цукрового буряку в СРСР та Європі. У СРСР у 1930 р. площа під цією культурою
сягала 1 млн 600 тис. га. Станом на 1931 р. урожайність в СРСР становила 80 ц/га,
в УСРР була дещо вищою – 107 ц/га. З-поміж заходів щодо збільшення врожаю
основне значення відводили внесенню мінеральних добрив. До недоліків галузі
віднесено низьку продуктивність праці, відсутність напрацювань з організації та
оплати праці в господарствах, а також ефективних сівозмін.