Упрощенная HTML-версия
225
сільськогосподарської галузі. У 1934 р. певним чином оптимізовано структуру
або, швидше, виокремлено провідні напрями науково-дослідної роботи для
потреб соціалістичного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до задекларованої державою побудови планової економіки й
місця в ній сільськогосподарського виробництва, формувалася мережа галузевих
інституцій. Впорядкування й створення мережі науково-дослідних установ
Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук, як і структури її керівного
апарату, відбувалося неоднозначно, хоча й не було позбавлено деякої
планомірності.
Станом на 1931 р. до мережі ВУАСГН входило
8 спеціальних науково-
дослідних інститутів союзного підпорядкування, 11 загальних науково-дослідних
інститутів республіканського значення та 14 дослідних станцій, чотири з яких
планувалося перетворити в інститути. Складовими структури були Центральна
сільськогосподарська бібліотека, 4 заповідники НКЗС УСРР та понад сотня
опорних пунктів (додаток Н)
с. 246–249]. Крім того, Академії методично
підпорядковувалися 8 науково-дослідних установ інших відомств з огляду на
дотичність до сільськогосподарських досліджень. Зазначимо, що вивчення
архівних документів засвідчило певну розрізненість відомостей щодо кількості
спеціальних і загальних інститутів
, що можна пояснити
трудомісткістю процесу формування мережі Академії через підпорядкованість
установ різним відомствам.
Мережа ВУАСГН формувалася шляхом реорганізації системи, структури й
методів роботи всіх науково-дослідних установ, які працювали для потреб
сільського господарства. В основу перебудови було покладено принципи
організаційної планово-програмної та методологічної єдності всіх науково-
дослідних установ і тісного зв’язку науково-дослідної роботи з
сільськогосподарським виробництвом. Спеціалізація науково-дослідних установ
мала відповідати спеціалізації сільськогосподарського виробництва за окремими
галузями та сільськогосподарськими районами. Передбачалося використання